У нашому національно-суспільному житті можна зауважити з одного боку величезний ріст і кріпшання, з другого деякі небажані і шкідливі прояви, які, коли їм як слід не протиставитися, можуть гальмувати здоровий розвиток нашого національного організму, а то й довести до його занепаду.
Не зважаючи на тверді умовини воєнного життя, ми в кожній ділянці робимо величезний поступ і збірними зусиллями усіх активних, вартісних одиниць нашої національної збірноти добиваємося чимраз нових осягів та вносимо нові цінності у всенаціональну скарбницю. Така постава нашого загалу є необхідна, коли хочемо зберегти здоровий організм нашої нації, розвинути його всебічно, не зважаючи на тяжкі умови воєнного часу та вчинити його здібним після закінчення війни розвинути всі свої сили до дальшого розвитку. Через те наш національний організм мусить у тих тяжких і небезпечних часах уникати всього того, що послаблює його й вибирати такий шлях, який дав би йому змогу при якнайменших стратах, осягнути свою мету. Вже самі воєнні умовини причинюються до того, що ми поносимо тяжкі втрати від наших ворогів, які змагають до того, щоб нас ослабити, знесилити, а то й зовсім знищити. І коли на ці втрати й ці жертви ми наражені незалежно від нас із зовні, то тимбільше нашим обовязком є уникати того всього, що послаблює наш національний організм з нашої вини.
Тимчасом приходиться з прикрістю ствердити, що ми самі в багатьох випадках прикладаємо руку до послаблення власного національного організму, а тимсамим допускаємось величезного злочину, за який відповідатимемо перед власною нацією й майбутніми поколіннями.
Одним з таких чинників, що гальмує націю в її рості є язва алькоголізму, яка тепер точить наше село, цей стрижінь нашого народу.
Алькоголізм це велике національно-суспільне лихо, яке руйнує фізичне й моральне здоровя не лиш одиниць, що надуживають алькогольних напитків, але й цілого народу, бо ж нарід складається з тих одиниць, та залишає жахливі наслідки не лиш у тих, що пють, але й у їх нащадків. Зокрема небезпечною отрутою являється самогон, який у наших селах продукують та вживають масово. Заходить небезпека, що після жнив, які незабаром надійдуть, наші селяни знову матимуть багато сировини до продукції самогону й уживатимуть збіжжя та картопель на виріб цієї жахливої отрути. Тимсамим заходить небезпека, що після жнив виріб і споживання самогону ще скріпиться, бо прийдуть нові засоби до його продукції. "Баняк" знову кружлятиме з хати до хати, знову марнуватиметься безліч цінних харчових продуктів, таких важних у воєнний час, знову лунатимуть по селі пяні вигуки, відбуватимуться бійки, знову замість вистав, чи концертів у читальнях молодь і старші проводитимуть час при чарці й картах. Культурний рівень села замість піднестися буде падати, а вина того лежатиме виключно по нашому боці. Тому треба повести відповідну освідомну акцію на селі, яка запобігла б масовій появі цієї язви. Тут не вистане обмежитися до протиалькогольної пропаганди при помочі рефератів, докладів, проповідей, показів, вистав, але в першу чергу треба пожвавити культурно-освітну роботу в читальнях, збудити заінтересування театральними виставами, концертами, академіями, пописами, спортом і показати, що можна корисно й приємно провести час на культурних розривках, які дадуть розвагу, навчать багато корисного і додадуть сил до дальшої праці, а не треба зараз шукати розради в алькоголю й самогоні, яки замінює людину на тварину й замість користи й приємности приносить лиш шкоду.
Ця справа незвичайно важлива й у своїй праці в терені не слід про неї забувати людям, яким на серці лежить добро власного народу.
Рідна земля
11.07.1943