◦ ◦ ◦ ◦

Мінїстер віроісповідань внїс в Раду мінїстрів законопроєкт про видачу субсидії холмській духовній колєґії.

 

Владика Олексій, відомий борець за незалежність української православної церкви, 15 червня покинув межі Київщини. Останнїм часом владицї, що стояв осторонь від українського церковного руху, довело ся зазнати чимало прикростей від ріжних заступників незайманости "русской вѣри".

 

Скоропис-Іолтуховський виїхав у характері старости Підляша й Волинї, але з збільшеними уповноваженнями. Перед відїздом був на прийняттю у Дорошенка.

 

Новий закон про підданство.

 

Має бути виданий новий закон про підданство. Сей закон розробляє тепер окрема комісія, яка складаєть ся з мінїстра внутрішнїх справ Лизогуба, мінїстра судових справ Чубинського, мінїстра освіти Василенка, заступника мінїстра міжнароднїх справ Дорошенка й запрошених до співробітництва: ректора київського унїверситету проф. Спекторського, проф. Богдана Кистяковського, ґенерального суддї С. Шелухина та М. Cлавинського. Праця сеї комісії ведеть ся швидко й розроблення закону про підданство наближаєть ся до скінчення.

 

Державна допомога інвалїдам-полоненим.

 

Рада мінїстрів асиґнувала з коштів державної скарбницї на утриманнє й лїченнє інвалїдів, що повертають з полону, 2,000.000 карб.

 

Українська Академія Наук.

 

Відомий академик В. Вернадський уживає всїх засобів, щоб протягом двох місяцїв скласти статут і штати будучої Української Академії Наук. Між иншим передбачаєть ся запросити на членів Академії відомих українських учених: проф. М. Грушевського, проф. Кримського з Москви та доцента петроградського унїверситету д-ра антропольоґії, етноґрафа X. Вовка (В.).

 

Українська нота в справі Криму.

 

Мінїстерство закордонних справ звернуло ся до нїмецького посла барона Мумма з нотою, копію якої послано також австрійському послови графови Форґачеви. Нота датована 30 травня 1918 р. і має такий зміст:

 

Панови представникови цїсарської нїмецької держави, дїйсному тайному радникови баронови д-рови Мумму фон-Шварценштайн.

 

Ваша Ексцелєнціє! Маємо честь повідомити вас про те, що Уряд Української Держави уважає конче потрібним, щоб кримський півострів увійшов у склад Української Держави.

 

Економомічно, полїтично й етноґрафічно Крим тїсно зв’язаний з життєм населення України. Українська Держава з свого боку нїколи не зможе нормально розвивати ся без злучення з Кримом. Правда, коли проголошено третій Унїверсал Української Народньої Республики, там зазначено, що до Української Держави належить тільки північна Таврія без Криму. Але перш усього Унїверсал взагалї зазначив тільки головні частини української території, маючи на увазї, що ті землї, в яких українська людність не має абсолютної більшости, приєднають ся пізнїйше. Через те в третім Унїверсалї не була зазначена нї Холмщина, нї частини курської, воронїзької ґубернїї, области донського війська, нї частини Бесарабщини. А міжтим тодї мало ся на увазї, що сї землї конче перейдуть до України.

 

Так само думали й щодо Криму. Такий спосіб усиновлення кордону, спершу тільки в загальних рисах, пояснюєть ся також і тим, що тодї Українська Народня Республика розглядала ся тільки яко федеративна частина Росії. Так само й Крим, колиб він приєднав ся добровільно до України, мав бути також федеративною одиницею Росії й таким чином автори третього Унїверсалу розуміли, що звязку з Кримом, економічним форпостом України, Українська Держава не губить. Нинї-ж, коли остаточно стала Україна на шлях цїлковитої полїтичної незалежности, звязок з Кримом яко федеративною одиницею може увірвати ся цїлком. І тому тепер, коли українське військо за допомогою дружнього нам нїмецького війська, захопило Крим у свої руки, повстало питаннє про прилученнє Криму до Української Держави.

 

Притім стоючи на принципі самоозначення, не бажаючи нарушувати волї населення, нарештї розуміючи ріжні відміни в життю Криму, Український Уряд уважає, що приєднаннє Криму може відбути ся на автономних підставах, відповідно до чого проєкт має розробити ся; знаючи настрої значної більшости населення Криму, маючи на увазї інтереси тої людности та її стародавнї звязки з Українським Урядом, не маєть ся сумнїву, що воля населення Криму може бути висловлена тільки за злукою з Україною.

 

Прийміть, Ваша Ексцелєнціє, запевнення в цїлковитій пошанї та відданости. Управляючий Мінїстерством закордонних справ Д. Дорошенко. Директор Департаменту Лоський.

 

Вістник полїтики, лїтератури й життя

 

23.06.1918

До теми