◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Як виглядає відбудова східної Галичини? Терен колишньої лїнїї боєвої Брідщини, Зборівщини, Бережанщини, Станиславівщини, Галича, Бучаччини і инших здаєть ся, що до нїкого не належить, бо сею полосою державні і краєві чинники зовсїм не інтересують ся. Кілько поля урожайного поросло бурянами в тих повітах, кілько то майна пропадає непродуктивно в сих околицях? Скрізь глубочезні рови і засїки кільчастого дроту сторчать мов би в якій зачарованій пустинї. Добігає вже рік, як воєнний гураґан усунув ся з сеї области, а про направу накоєного там лиха — нїкому з "міродатних" й не снить ся. Люди допроваджені до крайних браків, зрабовані, винищені, коротають свій вік по землянках та в сирих темних будиночках; хороби нанесені тут ширять ся з помочи нї звідки! Многі вертають з виселеня домів, де застають замість своїх домівок лиш саму руїну. Остало їм лиш те, що на них. Одним словом жебрацтво бездомне! Та й то непевні свого житя, бо густо часто розривають не одного ґранати порозкидувані а доси ще не позбирані по поли. Голод чорний панує, достави поживи нї звідки. Інвентара не можна нїяк дістати. Про відбудову нїкому й не снить ся. Вправді на папері фіґурують там будівельні експозитури обсаджені людьми чужими населеню тамошному, які й не дають навіть знати о собі. Своїх людий радих нести поміч рідній країнї відпихаєсь на бік, а відбудову повіряєть ся чужим людям, які тут дбають xiба о те, як би двори та Польщу відбудувати, а про загал населеня їм байдуже. Многим людям не виплачують навіть належних їм причинків війскових — сеї одинокої готівки, за яку міг би наш люд ще ратувати ся, бо про иншу поміч тут майже мови нема. Так дбаєть ся за сю нещасну країну, на котрої полях рішалась судьба держави... Чиж се є дїйсно країна якої держави? Деж тут яканебудь державна поміч? Деж то обіцяне збіже, деж відбудова? Може би бодай наші люди доброї волї в першій мірі інтелїґенти старали ся заопікувати ся сими найнещасливійшими і спішили з помочю словом і дїлом бездомному населеню.

Позір Калущина! Заходом всїх українських товариств в Калуши відбудеть ся дня 30. червня великий фестин, получений з переглядом всїх Сїчий і Соколів з повіту. Дохід з фестину призначений на відбудову Народного Дому і на заплаченє хати Сиротинської в Калуши. Просимо всїх громадян нашого повіту о складанє фантів живих і в натуралїях на сю цїль до рук п. судії Юлїяна Білинського або до спілки. В справах Сїчий і Соколїв просимо відносити ся до Осипа Ткачука. Всї члени Сїчий і Соколїв зі всїх сїл мають в день фестину явитись в лентах. Просимо всїх наших сїльських орґанїзаторів подбати о свої Товариства. Площу фестину подаємо пізнїйше. — Комітет.

Цукор з України. "Zentrablatt fur Zuckerindustrie" 1918, з 26. подає, що на Українї находить ся 400.000 тон запасного цукру. З нїмецькою допомогою маєть с їх закупити і перевезти до Нїмеччини. З огляду на велику теперішну і ще більшу будучу недостачу цукру се для Нїмеччини дуже пожадане, хоч цїни на цукор на Українї  значно висші від нїмецьких. Часопись жадїє тільки, що так значні грошеві семи переаєть ся Українї з великою шкодою для управи цукрових бураків в Нїмеччинї, тим більше, що в останнїх роках слїдний вже й так занепад cеї галузи продукції. Для порівнаня подаємо цїни цукру з марта 1918 р., числячи за 100 кґ. меленого цукру в марках: Данїя 53, Швеція і Злучені Держави 69, Нїмеччина 72, Голяндія 87.50, Швайцарія 90.75, Анґлїя 94, Бельґія 102.15, Польща 110, Франція 113.25, Еспанїя 123, Австрія 124, Італїя 182.

Дїло