◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Мирові переговори між Україною і Росїєю.

КИЇВ, 16. червня (Ткб). Українсько-російський договір про завішенє оружя оголошено. Повертаючим до вітчини дозволено взяти в собою 10.000 рублїв для голови родини і дальших 2.600 рублїв для кождого члена родини. В виїмкових случаях можна підвисшити сю суму до 100.000 рублїв, коли ся сума є в лїквідації цїлого майна. Далї установлено спільні комісії для товарообміну, видачі зелїзничого матеріялу, відновленя почтового, телєґрафічного і подорожнього руху та для поставленя конзулїв і комісасів. На вчорашнім засїданю мирових делєґацій розпочали ся наради в справі державних границь. Заступники совітського правительства домагають ся загального, свобідного, народнього голосованя по етноґрафічному принципі. Українські делєґати хотять допустити до голосованя тільки в спірних випадках, оскільки сим не загрожені інтереси цїлого державного орґанїзму. До порозуміня не прийшло. В понедїлок переговори будуть вести ся далї.

В оборонї російської школи на Українї.

КИЇВ, 12. червня 1918. "Всеукраїнський з'їзд батьківських орґанїзацій", про якого русифікаторські тенденції ми вже доносили, приняв отсї резолюції:

В державних школах наука православної віри є обовязковою для дїтий православного віросповідання. Для других віросповідань установляєть ся науку їх віри на державні средства тодї, коли дїти певного віроісповідання творять 25% і є відповідне побажання їх родичів. Щодо українїзації шкіл ухвалено: признати російську школу необхідною для українського народу, бо російська школа на Українї являєть ся не тільки школою національною, але й загальною для всїх національностий, маючих звязок з російською культурою. В школах потрібно ввести науку українських дисциплїн, перехід на український язик повинен відбуватись дуже осторожно; з'їзд держить ся думки, що тільки через науку російської історії відкриваєть ся дорога до понимання історії України, тому треба залишити науку російської лїтератури і історії — і взагалї в школах не повинно бути боротьби між українською а російською культурою. На якій мові має вестись наука в школах, про це рішають родичі учащих-ся кождої школи. Щодо адмінїстрації шкіл з'їзд ухвалює: признати повну автономію шкіл з виборним принципом. Плян мінїстерства народньої освіти з'їзд уважає невідповідним і домагаєть ся його повного перероблення. Кромі цього з'їзд домагаєть ся, щоби в шкільній радї при мінїстерстві освіти було представництво від батьківських орґанїзацій.

З'їздом утворено "Всеукраїнський союз батьківських орґанїзацій і вибрано тимчасову раду.

Посол-октябрист Петро Скоропадський.

ОДЕСА, 1З. червня 1918. В справі протиукраїнської промови, яку виголосив в російській Державній Думі в 1913 р. посол октябрист П. Скоропадський, одержав я в тутешних українських кругах виясненє, що згаданий посол-октябрист — се поміщик Петро Скоропадський.

Гетьман Павло Скоропадський був тодї активним ґенералом і до Державної Думи не належав.

Протиреволюційний заговір в Росії.

МОСКВА (Аґенція). Слїдство в справі протиреволюційного заговору розсвітлило всї подробицї тої орґанїзації. Під назвою "Ліґа для оборони вітчини і волї" зібрала в собі орґанїзації всї реакційні елєменти, починаючи від меншевиків, до монархістів. Монархісти були за союзом з Нїмеччиною, яка мала би відновити монархію. Лїве крило домагало ся відновленя союза з західними державами та дальшої війни проти Нїмеччини. Між особами, які стояли на чолї заговору вичисляють: ґенерала Долґерта, шефа операційного штабу і Савінова, який виробив плян нового національного правительства. Стратеґічний плян орґанїзації полягав в тім, щоби відтяти область Ураля від російського осередка і голодом приневолити совіти до капітуляції. Козацькі війска і реакційні офіцири були в порозуміню з заговірниками. Кождий день виявляє нові подробицї заговору.

Австро-угорська офензива проти Італїї.

ВІДЕНЬ, 15. червня (Ткб). З воєнної пресової кватири доносять 15. червня вечером:

Наші армії вдерли ся сьогодня перед полуднем в ворожі становища на височині Семи Громад, як також за Піявою.

До полудня зголошено 10.000 полонених Італїйцїв, Французів і Анґлїйцїв. Добича в гарматах значна.

ВІДЕНЬ, 16. червня (Ткб). Урядово:

Вчера рано по обох боках над Піявою і по обох боках Бренти наші армії по кількагодиннім масовім артилєрійськім огни пішли наступом на Італїйцїв і їх союзників. Ґрупа війск полевого маршалка Бороєвіча в многих місцях виборола собі переправу через Піяву. Корпуси ґен.-полковника Вурна, поборовши завзятий опір коло Сандона ді Піяве і по oбox боках зелїзничого шляху Одерцо-Тревіза, на широкім фронтї здобули ворожі становища. Війска архикн. Йосифа заняли нечайно ворожі укріпленя на східнім березї Монтельо і вдерли ся в сей гористий терен. Ґен. кінноти кн. Шесбурґ ранений ґранатом підчас переправи його корпусу. Число бранцїв, полонених над Піявою, виносить 10.000. До сеї пори донесено про яких 50 здобутих гармат.

Також перший напір по обох сторонах Бренти мав поводженє. Поборюючи сильний опір неприятеля і всїлякі перешкоди лїсистих гір повних ярів, наші війска в многах місцях вдерли ся аж до третого ворожого становиша, причім полонено 6.000 Італїйцїв, Французів і Анґлїйцїв. Одначе осягнені користи змогли ми тільки в части вдержати. На схід від Бренти треба було перед переважаючими сильними протинаступами неприятеля, попертими гарматним огнем з флянки, уступити назад з гори Ранієро, коли між тим Італїйцї на північних збочах Ґраппи йшли надармо приступом на наші баталїони, які чіпили ся там перших ворожих лїнїй.

В лїсистій полосї Семи Громад наші полки стрінули наступну ґрупу, яку союзники приготовили вже в попередних днях. Супроти протинаступу сеї ґрупи ми уступили з части здобутого терену.

Під Рівою, в відтинку майора архикн. Максимілїяна забрали ми Італїйцям Доссо Альте. В области Адамельльо випробувані гірські сотнї здобуло приступом Корно ді Кавенто, причім забрали ми 100 полонених і 3 ворожі гармати.

В Альбанїї відбито 14. с. м. француський наступ в долинї Деволї.

Дїло