Нехтованє Українців в Австрії.

Подїл Галичини і австрійське правительство. — Світова війна і австрійські Українцї. — Угорське правительство проти подїлу Галичини.

Львів 17. червня 1918.

Зі становища австрійського державного права найпростїйшим, найменше складним, найлекшим до полагодженя зі всїх національних питань в Австрії є питанє українське.

Чехи домагають ся з’єдиненя усїх країв корони св. Вячеслава в окрему чеську державу. Південні Славяни, домагаючи ся утвореня південно славянської держави, виходять поза межі Австрії, так, що сповненє їх домаганя вимагає правно-державних реформ в обох половинах монархії. Поляки, які хотять з'єдиненя Галичини з Польським Королївством в окрему державу, виходять взагалї з державно-правних рам не тільки Австрії, але й монархії. Сповнити домаганя названих народів значить перебудувати від основ не тільки Австрію й монархію, але також відносини поза границями монархії.

З усїх народів Австрії Українцї все були найскромнїйші. Від 1848 р. до нинїшного дня домагають ся тільки того, що можна здїйснити кождої хвилї, не тільки зовсїм не нарушуючи державно-правної будови Австрії, але навпаки, викінчуючи ту будову в тім місци, де вона звихнена.

Коли в Австрії говорить cя, що її державна будова опираєть ся на признаню історичної індивідуальности "королївств і країв", — то чого иншого домагають ся Українцї, як не признаня історичної індивідуальности тих земель Австрії, які колись входили в склад Галицько-Володимирського Королївства?! Реституувати се Королївство як окремий коронний край Австрії, — і українське питанє полагоджене без найменшого нарушеня цїлости будови, опертої на признаню історичної індивідуальности "королївств і країв".

Говорить ся в Австрії що-pаз голоснїйше про протребу полагодженя національного питаня. Реституція Галицько-Володимирського Королївства буде рівночасно полагодженєм польського й українського питаня. Українського, — бо український нарід буде визволений з-під польського панованя на своїй землї і дістане змогу свобідно розвивати ся. Польського, — бо коли польська полїтична сила в державі буде зредукована до польської етноґрафічної території, тодї Поляки перестануть бути в державі таким чинником, яким є нинї, чинником, якій кождої хвилї має силу приложити державі нїж до горла і робити на нїй вимушеня.

При тім, як уже сказано, ся реформа зовсїм не входить анї в територіяльну анї в державно-правну сферу инших "королївств і країв" держави, тільки відносить ся до одного теперішного коронного краю Галичини. Подїлити Галичину на її складові історично-національні части — і справа полагоджена.

Такого подїлу Галичини домагають ся Українцї в Австрії від 1848-ого року і до нинїшного дня.

Прийшла світова війна. Всї народи, позбавлені власної держави, виставили домаганя власної з’єдиненої національної держави. Тільки одні Українцї в Австрії все льояльно заявляли: "Домагаємо ся утвореня української держави з українських земель, поневолених Росією, — але ми, австрійські Українцї, хочемо далї остати під Габсбурґами і домагаємо ся тільки утвореня українського коронного краю в Австрії". Те саме говорила орґанїзація полїтичних еміґрантів з російської України "Союз визволеня України": "Хочемо української держави, одначе наші територіяльні домаганя кінчать ся на австрійській граници; галицькі, буковинські і угорські Українцї нехай остануть у дотеперішній державній приналежности."

В Росії вибухла революція. На руїнах царської імперії відродила ся Україна до нового державного житя, повстала Українська Народна Република. Третий унїверсал Центральної Ради означив области, які повинні творити Українську Народну Републику; про українські области Австро Угорщини нема там навіть згадки.

Мирова делєґація Української Народної Републики заключила мир з осередними державами. Чи державна Україна піднесла голос за з'єдиненє усїх українських земель? Нї! Галицьких, буковинських і угорських Українцїв оставлено поза межами української держави.

А ми, відрубані берестейським миром від матїрного пня України, виключені від участи в українськім державнім житю на цїлі столїтя, як не на віки? Ми здавили біль у серцї за втраченим раєм спільного національно-державного житя і радували ся радістю наших закордонних братів, потїшаючи себе тим, що тепер, коли Австрія граничить з українською державою, чейже ми дістанемо в Австрії бодай те мінїмум правно-державного забезпеченя нашого національного розвитку, яке можливе в державно-правних рамах Австрії.

А одначе — хоч здїйсненє наших домагань найлекше з усїх національних домагань в Австрії, хоч ми в своїй льояльности до держави й династії, дійшли до самовідреченя від національно-державної спільности з цїлим українським народом, до самовідреченя, якого не зустрічаємо в нїякій иншій поневоленій части инших народів, — мимо всего того наше домаганє утвореня українського коронного краю в Австрії зустрічає все нові й нові перешкоди.

В останних днях до польської акції проти нашого домаганя прилучила ся акція мадярських полїтичних кругів, яка має за собою підпертє угорського правительства. Перед кількома днями запротестувала проти подїлу Галичини інтерпеляція в угорськім парляментї, а польські полїтики, які були тепер в Будапештї в цїли навязаня зносин з мадярськими полїтичними й урядовими кругами, заявляють, що на основі конференцій установлено повну згідність польських і мадярських інтересів, та що угорське правительсгво стояти ме на становищи "неподїльности Галичини" і австро-польського полагодженя польської справи, себто влученя Східної Галичини в границї польської держави.

Проти сього становища угорського правительства повинно би перше всего рішучо застерегти ся правительство австрійське, бо справа подїлу Галичини є внутрішною справою австрійської держави, отже угорське правительство не повинно до сеї справи мішати ся. Одначе знаючи позицію Мадярів у монархії, можемо бути певні, що австрійське правительство на таке застереженє не здобудеть ся.

Як розвинуть ся найблизші подїї, можна передвидїти. Польське коло, яке в краківських ухвалах зажадало не тільки відібраня Холмщини від української держави і запоруки неподїльности Галичини, але також голови д-ра Зайдлєра за те, що Холмщину признано українській державі і що неподїльність Галичини не трактовано як доґму австрійської полїтики, — має зібрати ся 21. с. м. на певне засїданє, від якого нїмецькі партії сподївають ся, що коло навяже нові переговори з правительством. Що в тих переговорах цїною, за яку будуть торгувати ся Поляки, буде оставлене на далї під польським панованєм, се певне.

На нашій парляментарній репрезентації лежить обовязок докласти всїх заходів, щоб той торг не був рішений у нашу некористь.

Дїло