◦ ◦ ◦ ◦

Ратифікація миру між Українською Державою і Нїмеччиною.

Київські часописи доносять, що член українського посольства в Берлїнї Свєнцїцький привіз ратифікацію берестейського мирового договору між Українською Народньою Республикою і Нїмеччиною, підписану цїсарем Вільгельмом.

Тимчасовий мировий договір поміж Україною й Росією підписано дня 14 червня. На підставі сього договору має наступити припиненнє ворожих виступів, полегченнє повороту горожан обох держав, виміна полонених, підготовленнє виміни залїзничих матеріялів, навязаннє торговельних зносин і найскорше зробленнє остаточного миру.

Цукрова монополія і продажа горілки.

В Радї мінїстрів у подробицях розглядало ся питаннє про цукрову монополїю й виробництво горілки з кормової патоки й картоплї для вільної продажи населенню.

Майбутні зміни в Мінїстерстві освіти.

В Мінїстерстві освіти розробляєть ся проєкт в справі утворення третьої посади товариша мінїстра в справах керування всїма інституціями по ріжних галузях мистецтва. Само Мінїстерство освіти перетворюєть ся в Мінїстерство освіти й мистецтва (гарних штук). Центральний Державний Архив, Національна Біблїотека й Академія Наук рахуватимуть ся яко самостійні інституції в складї Мінїстерства освіти й мистецтв. Всї законопроєкти, що торкають ся справ вищої школи, повинні переходити через Академію Наук.

Справа Бюра преси на Радї мінїстрів.

На Раду мінїстрів внесено проєкт обрахунку асиґнування одного мілїона карбованцїв на орґанїзацію Бюра преси при Мінїстерстві внутрішніх справ. На однім з засїдань Рада мінїстрів висловила ся припципіяльно за влаштуваннєм закордонного Бюра преси з віддїлами в Берлїнї, Віднї, Стокгольмі, у Львові, Цюріху й инших місцях.

Делєґація сибірських Українцїв у мінїстра Дорошенка.

Управляючого Мінїстерством закордонних справ Дорошенка відвідали українські делєґації з Томська й Новомиколаївська а повідомили його про тяжкі умови життя Українцїв тубільцїв у Сибіру через утиски большевиків. Всїх служачих українцїв у державних і приватних інституціях усунено з посад; вони лишились без засобів, бажають повернути на країну, але большевики не дають спромоги виїхати. Тому делєґати просили дати спромогу всїм, що походять з України, повернути назад з усїм майном, також утворити у всїх містах Сибіру українські консульства для оборони прав Українцїв. Дорошенко обіцяв звернути ся до совітського уряду з відповідною нотою і клопотати ся перед Радою мінїстрів про утвореннє консульств у Сибіру, призначаючи на сї посади консулїв, вибраних на місцях.

Всеукраїнський Церковний Собор.

Тому, що про час скликання Всеукраїнського Собору поширюють ся всякі непевні чутки, які неправдиво зазначують час скликання добору й викликають непорозуміннє, тимчасова передсоборна комісія повідомляє: 1. Друга сесія Всеукраїнського Церковного Собору має розпочати свої засїдання невідклично дня 20 червня сього року. 2. Всї члени Собору, вибрані на першу сесію Собору, а також знову законно добрані там, де вибори ще не відбули ся, обовязково повинні прибути до Київа не пізнїйше 19 червня сього року. 3. На утриманнє Собору державна влада призначила необхідні кошти. 4. Нїяких перевиборів членів Собору, вибраних на першу сесію, або яких-небудь перешкод, щоб вони виїхали, не повинно бути, бо рішати про дїйсність уповноважень членів Собору й усуненнє членів має лише Собор. 5. Помешканнє для членів Собору призначено в другій парафіяльній жіночій школї (Трьохсвятительська, 12).

Похорони жертв київської катастрофи.

Сими днями відбули ся похорони жертв вибуху в Київі. На упокійній лїтурґії в церкві Олександрійського шпиталю були гетьман, посли, відпоручники нїмецької й австро-угорської армії, які поклали на домовини жертв вінки з живих квітів. Похорони відбули ся на звіринецькім цвинтарі.

Трус в міській думі.

В звязку з резолюцією катеринославської міської думи, яка закликає до боротьби з новою владою гетьмана, в управі зроблено трус і затримано членів управи. Затриманих членів управи після того, як дали підписку, що нїкуди не виїдуть, випущено на волю.

Роля Галичан на Українї.

В "Новій Радї" читаємо: До головного комітету партії соціялїстів-федералїстів дійшли чутки, нїби десь в урядових кругах готуєть ся проєкт виселення всїх австрійських підданих, виходцїв чи виселенцїв з Галичини, назад в Австрію. Ся чутка дуже трівожить українську інтелїґенцію, а причини сеї трівоги цїлком зрозумілі. Головний комітет партії с.-ф., не маючи потвердження сих чуток, уважає, що нема ще даних для того, щоб робити якісь заходи проти того проєкту, бо не відомо, чи він справдї є. Але комітет, як нам відомо, уважав потрібним вияснити своє відношеннє до ролї галицької інтелїґенції в справі будування Української Держави та прийняв відповідну резолюцію. В сїй резолюції говорить ся, що галицька інтелїґенція, як вихована та віддана українській національній ідеї, являєть ся в теперішніх умовах одним з твердих ферментів української державности; що вона прийшла на Україну з метою культурної і національної працї й за всяких умов і полїтичних курсів проводила енерґічну національно-державну роботу, не претендуючи одначе на власть та якусь керовничу ролю в полїтицї. Зайнявши скромну постать робітників для української нації й держави, галицькі Українцї фактично виносили на своїх плечах величезний тягар громадської роботи, скріпляючи українські форпости щиро, культурно й послїдовно. Виселеннє з України сього культурного елєменту було-б тяжким ударом не тільки для наших культурних справ, але й для самої держави й комітет с.-ф. уважає всякі заходи в сїм напрямі абсолютно недопустимими. Що ж-до якости тої роботи, яку провадила у нас галицька інтелїґенція, комітет уважає її надзвичайно цїнною, вартою високого признання й подяки від нашого громадянства.

Вістник полїтики, лїтератури й життя