Часто чути, що ми живемо в епоху інформаційної революції. Але що це означає, і куди нас веде революція?
Інформаційні революції не є чимось новим. В 1439 році друкарський верстат Йоганна Ґутенберґа поклав початок ері масових комунікацій. Наша нинішня революція, що почалася в Силіконовій долині в 1960-х роках, пов'язана із законом Мура: кількість транзисторів на комп'ютерній мікросхемі подвоюється що пару років.
До початку XXI століття обчислювальні потужності коштували одну тисячну їхньої вартості на початку 1970-х років. Зараз інтернет з'єднує практично все. В середині 1993 року на світі налічувалося приблизно 130 веб-сайтів; до 2000 року їхня кількість перевищила 15 мільйонів. Нині в мережі є більш ніж 3,5 мільярда людей, експерти прогнозують, що до 2020 року до "інтернету речей" буде підключено 20 мільярдів пристроїв. Наша інформаційна революція ще тільки зароджується.
Ключовою характеристикою нинішньої революції є не швидкість зв'язку; миттєвий телеграфний зв'язок сягає середини XIX століття. Найважливіша зміна полягає у величезному скороченні витрат на передачу та зберігання інформації. Якби ціна автомобіля знижувалася так само швидко, як і вартість обчислювальних потужностей, то нині можна би було купити автомобіль за ціною недорогого обіду. Коли вартість технології знижується з такими темпами, то вона стає широко доступною, а бар'єри входження на ринок падають. З практичної точки зору обсяг інформації, яка може передаватися по цілому світу, є практично необмеженим.
Вартість зберігання інформації також різко знизилася, що уможливило нинішню еру біґ-дата. Інформація, яка колись заповнювала пакгаузи, тепер поміщається в кишеню сорочки.
У середині двадцятого століття люди побоювалися, що комп'ютери й комунікації нинішньої інформаційної революції призведуть до того типу централізованого управління, котрий описав Джордж Орвелл в романі-дистопії "1984". Старший брат буде стежити за нами з центрального комп'ютера, позбавляючи сенсу автономію особистості.
Натомість в міру зниження вартості обчислювальної потужності та зменшення комп'ютерів до розмірів смартфонів, годинників й інших портативних пристроїв, цей ефект централізації доповнився ефектом децентралізації, дозволивши рівноранговий зв'язок (peer-to-peer) і мобілізацію нових груп. Однак, за іронією долі, ця технологічна тенденція децентралізувала також і стеження: мільярди людей в даний момент добровільно носять пристрої відстеження, які перманентно порушують їхню конфіденційність, коли шукають вежі стільникового зв'язку. Ми самі засунули Великого Брата в свою кишеню.
Крім того, всюдисущі соціальні мережі породжують нові транснаціональні групи, а також уможливлюють урядам чи іншим суб'єктам маніпулювання. Facebook об'єднує більше двох мільярдів людей, і, як показало втручання Росії у президентські вибори 2016 року в США, ці зв'язки і групи можуть бути використані в політичних цілях. Європа спробувала встановити правила захисту конфіденційності за допомогою нового «Загального регламенту захисту даних» (GDPR), але його успіх поки ще не очевидний. Тим часом, Китай поєднує стеження з розробкою соціальних кредитних рейтингів, які будуть обмежувати особисті свободи, зокрема подорожі.
Інформація дає владу, і на добре чи на зле, але все більше людей мають доступ до більшої ніж будь-коли кількості інформації. Цю владу можуть використати не тільки уряди, а й недержавні суб'єкти — від великих корпорацій і некомерційних організацій до злочинців, терористів і неформальних груп ad hoc .
Це не означає кінець національної держави. Уряди, як і раніше, є найвпливовішими áкторами на світовій арені; однак ця сцена стала переповненою, і багато нових гравців можуть ефективно конкурувати в сфері м'якої сили. Потужний флот відіграє важливу роль в управлінні морськими шляхами; але він не надто поможе в інтернеті. В Європі дев'ятнадцятого століття ознакою моцарства була здатність здобути перемогу у війні, але, як зазначив американський аналітик Джон Аркілла, у нинішню глобальну інформаційну епоху перемога часто залежить не від того, чия армія переможе, а від того, чий наратив переможе.
Народна дипломатія і сила атракційності та переконування стають все важливішими, але змінюється і сама народна дипломатія. Давно вже минули ті дні, коли працівники дипслужб возили кінопроектори у віддалені райони, щоби показати фільми обмеженій аудиторії, чи коли люди за залізною завісою збиралися біля короткохвильових радіоприймачів, щоби послухати BBC. Технічний прогрес призвів інформаційного вибуху, який створив «парадокс достатку»: надлишок інформації призводить до дефіциту уваги.
Коли люди перевантажені кількістю інформації, що навалюється на них, то важко зрозуміти, на чому зосередитися. Увага, а не інформація, стає дефіцитним ресурсом. М'яка сила атракційності стає ще більш, ніж колись, вітальним ресурсом — рівно як і жорсткою і гострою силою інформаційної війни. В міру того, як все вітальнішою стає репутація, посилюється політична боротьба за створення і руйнування надійності довіри. Інформація, яка виглядає як пропаганда, здатна викликати не тільки відторгнення, але може виявитися і контрпродуктивною, якщо підриває репутацію країни в плані довіри до неї.
Наприклад, під час війни в Іраку поводження з ув'язненими в Абу-Грейб і Гуантанамо не відповідали задекларованим цінностям Америки, і це призвело до появи уявлень про американське лицемірство; ситуацію неможливо повернути назад, просто показуючи сюжети про те, як добре живеться мусульманам в США. Так само твіти президента Дональда Трампа, які виявляються очевидно фальшивими, підривають довіру до Америки і зменшують її м'яку владу.
Про ефективність народної дипломатії судять за кількістю змінених уявлень (вимірюваних в інтерв'ю або опитуваннях), а не за витраченими доларами. Цікаво, що опитування та індекс "Portland Soft Power 30" показують падіння американської м'якої сили з початку правління Трампа. Твіти можуть допомогти встановити глобальну аґенду, але вони не створюють м'якої сили, якщо не заслуговують на довіру.
Теперішні технології штучного інтелекту або машинного навчання, що стрімко розвиваються, прискорюють усі ці процеси. Часто важко розрізнити написані роботами, а не людиною, повідомлення. Але нам ще належить з'ясувати, чи можна повністю автоматизувати надійність довіри до когось і переконливий наратив.
Joseph S. Nye
Les balbutiements de notre révolution de l’information
World Policy Conference, 15.06.2018
Зреферував О.Р.