◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Вибух в Київі.

КИЇВ, 7. червня 1918. Після короткого заcпокоєння місто почало знов переживати трівожні часи.

Місто в перші часи вибуху уявляло в себе страшенну картину переляканих жителїв, думаючи, що місто знов хтось бомбардує. І почали залишати місто і направляти ся в околицї.

Жителї тїкали серед великої панїки, тому мають місце масові нещасні випадки, були навіть випадки наглої смерти від переляку і хвилювань. Такою трівогою почали користувать ся темні елєменти і старали обкрадати кватирі. Зараз проти них вжити відповідних заходів. Панїка вже переходить, але спокій ще не наступив і напевно не скоро й наступить.

Жителї великими масами сунуть на Печерськ, куди доступ забороняєть ся. Не дивлючись на заборону богатьох вдасть ся прибиратись на місце вибуху навкольними шляхами і зараз там знаходить ся 10 тис. юрби, яка росте з кожною годиною.

В звязку з сими подїями тимчасово припинила сьогодня роботу майже всї інституції в числї яких телєґраф, телєфон, банки, контори управл. пів. зах. зелїзниць, деякі мінїстерства. Зелїзницї не припиняли руху нї на одну мить. На відповідній висотї оказались мілїція, скора допомога, пожарні части, які проявили велику одвагу і спокій.

Кількости убитих ще не вияснено, але очевидно буде дуже велике. Трупами завалені деякі двори й садки, які находять ся недалеко від місця вибуху.

Ранених налїчують тисячами. Більшість в них розміщена по шпиталям і лазаретам, а багато по приватним кватирям. Побіг Киян не припиняєть ся. На вокзалї творить ся щось неможливе. Щоб здобути білєта на потяг — платять 400—600 карб. Виявлюється, що вибухами зруйновано сотки будинків, навіть цїлі вулицї.

На місце катастрофи виїздив гетьман, який обіцяв поміч.

Війсковий мінїстер призначив комісію для розслїду причин катастрофи.

Українська відповідь на румунську ноту в справі Бесарабії.

КИЇВ. (Ткб.) До румунського правительства вислано ноту, в якій українське правительство обстоює при тім, що молдавський парлямент не був уповновласнений населенєм до голосованя про прилученє Бесарабії до Румунїї, і що населенє Бесарабії стремить до злуки з Україною, а якою вона тїсно звязана під історичним і господарським оглядом.

Ухвали нїмецько-українського товариства в Берлїнї.

БЕРЛЇН, 9. червня (Ткб). Голова і видїли нїмецько-українського товариства приняли отсе рішенє: Нїмецько-українське товариство витає вдячно і одобряє всї ті кроки нїмецької полїтики на Українї, яку можна по сїм пізнати, що Нїмеччина є рішена заступати ся постійно за волю і державну незалежність українського народу. Товариство витає і одобряє приязне і в сїм змислї недвозначно доказане становище усїх нїмецьких орґанів супроти української демократії, яка працює над незалежностю сего краю, земельною реформою в користь селян і рішучою національною культурною полїтикою. Вона витає і надїєть ся передовсїм як найшвидше вдоволяючого і правно забезпеченого, безплатного придїлу землї для українських селян з задержанєм приватної власности далеко йдучого стягненя української національної сили до мінїстерств і управи, скорої і успішної українїзації шкільництва і усамостійненя української національної церкви правительством гетьмана при виявлюваню дїяльної симпатії зі сторони наших відповідальних чинників.

Український посол до Туреччини.

КИЇВ, 5. червня (УТА). Приказом мінїстра закордонних справ представником України в Туреччинї назначений Чикаленко. (Очевидно не Евген Чикаленко, відомий дїяч старшого поколїня, видавець передвоєної київської "Ради", тільки його син. — Ред.).

Евльоґій управителем церковної колєґії в Холмщинї.

ВАРШАВА, 9. червня. (Ткб.) В українськім мінїстерстві віроісповідань — як доносять київські дневники — принято закон, який відносить ся до уладженя церковної колєґії в Холмщинї. Управу її віддано звісному за російських часів православному епископови Евльоґієви.

Приверненє української мови.

ОДЕСА, 7. червня 1918. Уповажнений українського правительства в Одесї ґенерал Ґербель змінив свій приказ дотично уживаня урядової московської мови в зносинах з властями осередних держав і на далї маєть ся, як і доси, уживати тільки мови української. До сего безперечно причинилися однодушний опір українських урядовців а також однодушний протест всїх українських орґанїзацій. Чи зміна наказу наступила на бажанє київського правительства, чи із власної ініціятиви Гербеля, не знати.

Дїло