Пишуть нам: В справі релїґійно-морального піддвигненя населеня нововідзисканих областий східної Галичини видало ц. к. Мінїстерство Віроісповідань і Просвіти обіжник, в якім читаємо, що населенє східних повітів Галичини зістало здеморалїзоване під впливом російської революції; понятє "свободи" якої вершком уважаєть ся нехтованє всякої власти і подїл чужої власности, запустило скоро корінє в душі селянина; вид рабунку російських війск придусив почутє справедливости, а безчещенє божих домів і їх слуг підкопав глибоко духа реліґійности. — Читаєш і очам не віриш! Певно мусїли бути якісь заворушеня, рабунки! Довідуєш ся і нїчого про се не чувати! Щож се такого? В чім полягає се здеморалїзованє, де то було нехтованє всякої власти? Отже та часть Галичини, яка найдовше терпіла від російських війск, якій ворог забрав збір з поля, нищив і докучав через 3 і пів року, якій часи революції в нїчім не дали полекші, яка на собі відчувала "свободу" революційну, — мала би бути здеморалїзована революцією?! То неімовірне і неправдиве. Нїде не було нїякого рабунку, нїде нехтованя власти. Прийшли австрійські війска і сейчас зробили реквізицію в деяких селях. Чи може хто одно слово на се сказав? Чи хто може противив ся приказам власти? Хто дїлив чужу власність і де? Того ми не чули aнї в часї війни анї тепер. В чім видно той упадок духа реліґійности? Чи може в тім, що нїхто не перейшов на православіє, чи в тім, що нарід чекає на своїх священиків нетерпеливо і прагне богослуженя? Не в тім річ. Здаєть ся, що з початком вїйни за мало арештовано тут Українцїв, може треба тепер се доповнити. Замало ще жертв, треба їх більше! А сего не говоримо на вітер, бо от до одного села в Збаращинї приїхав ксьондз і вже обявив, щo незадовго мають відбути ся тут масові арештованя Українцїв. Звідки він се може знати, коли тут не чувати нїчого про якісь злочини і то спеціяльно Українцїв. Оживає дух Загурських і компанїї. Звертаємо проте увагу п. послів і суспільности, щоби знала, до чого йде.
Дїло
01.06.1918