зазначив ся недавно в повітї ярославскім при доповняючою виборі одного члена з селяньскої курії до ради повітової. В справі тій пише нам нам Вп. дописуватель з Ярославщини:
"Дня 23 мая відбув ся в Ярослави доповняючій вибір члена ярославскої ради повітової з курії сїльскої на місце помершого ґр. Козєбродского. Кандидатами зі сторони польскої були: латиньскій ксьондз з Вязівницї Тройнар, протеґований князем Чарторийским а по-части і правительством, і самозванець лат. ксьондз из Сїняви Влязловскій, чоловік ще молодий, але з претенсіями на великого чоловіка, і о скілько могли ми о нїм довідатись, запеклий противник Русинів. Ми Русини поставили на кандидата селянина з Висіцка Дмитра Бориса. Вибір переведено устно та й зовсїм лєґально. І, на диво, ми Русини побідили, і то значною більшостію, бо наколи кс. Тройнар дістав 90 голосів, Борис дістав их по-над 200. Селяне мазурскі держали ся разом з нами з нашими селянами, спільні потреби і однакові противности. Єсть се доказом, що до т. зв. rządu mоraln-oгo не конче мають zaufanie. Кс. Влязловскій дістав один голос, і то від жида. Так вийшли ми побідоносно, а з огляду на вибори до ради державної, котрі відбудуть ся у нас в осени сего року, рівно-ж задля смерти ґр. Козєбродского, важні о стілько, що повинні нас переконати, що лише в солідарности сила, та загріти нас до боротьби. Лише так дальше, а побіда наша!"
Такій результат того доповняючого вибору [хоч ишло тут о річ не великої ваги] говорить дуже богато.
Стало ся се в Ярославщинї — в тім повітї, де латиньско-польскій клир, мимо конкордії, відняв рускій церкві цїлу громаду вірних. Немов в тріюмфі з того дїла — стають на кандидатів два польскі ксьондзи, маючи безперечно певність, що люд мазурскій, по такім фактї, як відорванє Тучап від церкви рускої а прилученє ad majorem Dei gloriam до церкви латиньскої, зараз вибере одного з польских ксьондзів на свого заступника до ради повітової і тим немов вискаже свою згоду на ослаблюванє рускої церкви на західній граници Руси і своє вотум довірія латиньско-польскому клирови за зроблений початок в Тучапах.
Польскі пани-шляхта сим разом радо згодились на кандидатуру латиньско-польского ксьондза і не форсували на місце дїдича знов дїдича.
Однакож настало для польских ксьондзів і для польскої шляхти прикре розчарованє. Мазурскі селяне своїм голосованєм на Русина-селянина заявили, що они не одобрюють намаганя польского клира і польскої шляхти до підкопуваня церкви рускої, — они на исторії тучапскі не пишуть ся, війни реліґійної не хотять і засуджують єї. Селяне мазурскі не можуть зрозуміти: длячого латиньскій клир має загортати до церкви латиньско-католицкої як-раз Русинів-католиків, а не зверне [коли вже конче хоче збільшати число латинників] своєї дїяльности на жидів, котрі навіть не христіяне, а не то католики, як Русини!
Не одобрюючи війни реліґійної, селяне мазурскі з другої знов сторони бачать важні спільні свої интереси з интересами селян руских з огляду соціяльно-економічного, а дальше з огляду політичної свободи. Люд один і другій, як рускій так і мазурскій, в наслїдок ширшаючої з кождим роком просвіти приходить що-раз більше до свідомости свого положеня соціяльно-економічного і своїх прав. А приходячи до тої свідомости, мусить що-раз важчій класти протест против усего, що дїє ся титулом нїби-то "opieki" над ним — "ciemnym"...
Нема сумнїву, що на результат отсего доповняючого вибору в Ярославщинї мало великій вплив і занепокоєнє селяньства, як руского так і мазурского, проєктованою від більшости сойму реформою громадскою, котра має на цїли обкроєнє автономії громад в користь лише дворів. Цїле селяньство в краю занепокоїло ся проєктом тої реформи ще більше, коли в комісії соймовій внескодавець висказав гадку, що більшість соймова мусить реформу громадску перевести насильно, а не зважати на протести громад селяньских. На скілько сягають наші информації — селяньство скрізь по краю справою такої реформи громадскої дуже занепокоїлось і готовить ся до енерґічних протестів на найблизшу сесію сойму. Безперечно і се занепокоєнє — се commune periculum — спонукало селян мазурских голосувати не на польского ксьондза, підпираного дворами, але на руского селянина, поставленого на кандидата руским селяньством і руским духовеньством.
Дай Боже, щоби і при будущім виборі посла до ради державної проявила ся така згода і солідарність селяньства в ярославскім окрузї виборчім!
Дѣло
01.06.1893