Нїмцї ставлять національні конечности перед державні. — Ухвали Союза чеських послів. — Південні Славяни присягають боротьбу за національну державу. — Ревізія чи додержанє берестейського договору? — Нїмцї хотять бути посередниками між Поляками й Українцями.
Львів 30. мая 1918.
Президент мінїстрів д-р Зайдлєр виєднав у цїсаря відложенє парляменту в тій цїли, щоби парляментарну перерву використати для акції, яка мaла би довести до мира або бодай до перемиря між народами держави. Тимчасом з усїх національних таборів Австрії лунають що-раз голоснїйше воєнні оклики.
Що Нїмцї не думають погодити ся з тим, що вони в Австрії творять національну меншість, се ясно видно з усїх їх полїтичних заяв, не виключаючи промов нїмецьких депутацій, які приймав цїсар минулого тижня.
Під сим оглядом дуже знаменні є промови й ухвали національного зїзду (Volkstag) зальцбурських Нїмцїв, який відбув в недїлю, 26. с. м. і на якім почесними президентами були краєвий маршалок тайний радник Вінклєр і бурмістр м. Зальцбурґа цїсарський радний Orr.
На сїм з'їзді виголошено дуже острі промови проти упослїдженя Нїмцїв в Австрії. Навязуючи до слів поета: "Австрієць любить свою вітчину" — бурмістр Оrr звернув ся до правительства з домаганєм, щоб воно дало Нїмцям причину любити Австрію. Инший бесїдник заявив, що нїмецькі посли мусять поставити національні конечности перед конечности державні. В дуже острім тонї ухвалено резолюцію, яка заявляє, що Австрія не нагородила Нїмцїв за їх вірність, домагається провідного становища для Нїмцїв в Австрії, нїмецької державної мови, здавленя державно-правних славянських змагань, поглибленя coюза з Нїмеччиною, який повинен бути праґматично забезпечений проти всяких нападів з внї і з внутрі.
Рівночасно відкрило ся тої самої недїлї, 26. с. м., в Празї повне засїданє Союза чеських послів, про яке чеський комунїкат доносить ось що:
Провід вели пп. Кльофач і Габерман. Відбула ся кількагодинна виміна думок про внутрішне положенє, про заведенє окружних староств в Чехії, про урядові зарядженя проти громад, ґазет і полїтичних дїячів, про заграчичне положенє в звязку з переговорами між Австро-Угорщиною і Нїмеччиною, яких вислїдом є тїснїйший і поглублений союз, при чім закидувано, що такі справи рішено без згоди парляментів, про невідрадні апровізаційні відносини, про збірки в користь жертв при ексцесах проти дорожнї, про скликанє парляменту і делєґацій, при чім прошено Габермана, щоби він через президента палати панів д-ра Ґросса вплинув в сїй справі на президента мінїстрів д-ра Зайдлєра.
Відповідно до поглядів, висказаних підчас дебати, ухвалено довшу заяву, в якій містить ся також протест проти союза з Нїмеччиною, бо наслїдком сего союза Австро-Угорщина попадає в залежність від Нїмеччини. Далї протестуєть ся проти октроованє окружних староств, проти переслїдуваня ґазет і проти нескликаня парляменту. В звязку з сим рішено вислати пропамятне письмо з протестом проти окружних староств. Нїмецька суспільність може бути переконана, то таке абсолютистичне полагодженє части нїмецько-чеських справ противить ся самоозначеню народів і не є в cилї причинити ся до мира між ними.
Тої самої недїлї, 26 с. м., відбуло ся також в Люблянї манїфестаційне віче Словінцїв, на якім промовляв голова південно-славянського клюбу пoc. д-р Корошец. Ухвалено резолюцію, в якій між ин. говорить cя: "Присягаємо торжественно, що неустрашимо витреваємо в боротьбі за нашу національну державу аж до побіди ідеї самоозначеня народів".
В понедїлок, 27. с. м., відбув ся в Люблянї під проводом пос. Kopoшеца з'їзд представників словінських партій. Ухвалено одноцільну національну акцію. Характеристичне, що проєкт, щоби старати ся о принятє представників словінського народу у цїсаря, відкинено.
Поляки приготовляють полїтичну війну проти Українцїв з приводу берестейського договору, який не тільки забезпечує західні границї української держави, але при точнім виповненю мусїв би вплинути також на положенє українського народу в Австрії. Польські ґазети заповідають з тріюмфом, що ґр. Буріян перед виїздом до Берлїна обіцяв президії польського кола ревізію берестейського договору, і пригадують, що польська мінїмальна проґрама домагаєть ся запевненя ненарушимости королївства в конґресових границях і ненарушимости австрійського "забору".
Коли-б ґр. Буріян справдї обіцяв Полякам ревізію берестейського договору, то се стояло би в основній суперечности з заявою нїмецького державного секретаря Кільмана, даною президії Української Парляментарної Репрезентації, а саме, що берестейський договір з Україною буде точно виповнений.
В кождім разї треба ствердити, що між польським і українським становищем істнує непримиримість.
Усунути її — як звучать останні донесеня з Відня — збирають ся нїмецькі міщанські ґрупи палати послів, які хотїли би до парляментарної більшости приєднати Поляків і Українцїв. До навязаня посередництва між Поляками й Українцями мали вони вибрати члена палати панів д-ра Бернрайтера. Коли-б удало ся довести до зближеня між У. П. Р. і польським колом, тодї піднято-би дальшу пробу навязати нитки порозуміня між варшавським і київським правительством.
Знаючи становище Поляків, мусимо до сього нїмецького пляну посередництва віднести ся критично. Ми не маємо з чого уступати, бо ми тільки боронимо прав нашого народу до йoгo історично-національної території. Щоб можна було осягнути польсько-українське порозуміня, мусїли-би Поляки зректи ся своїх аненсійних плянів супроти українських земель. А на се в польськім таборі не заносить ся.
Дїло
31.05.1918