Всеросійська і европейська реакція.

Положенє на Українї і в Росії в освітленю анґлїйської, француської, російської і нїмецької преси.

Львів, 29. мая 1918.

Переворот у Київі зрозуміли скрізь по Европі як початок реакції на руїнах бувшої царської імперії, — реакції, яка при сприяючих обставинах може довести до відбудованя того, що зруйнувала революція, отже до відбудованя "єдіної недєлїмої" з царем.

Залежно від становища, яке круги, що говорять про се, займають у заграничній і внутрішній полїтицї, вони або сумують або радїють з того, що реакція на руїнах бувшої царської імперії підносить голову, — одначе сам факт всї вони згідно стверджують.

Власне нинї ц. к. Kop. Бюро приносить з Льондону отсї відомости в сїй справі: "Daily Express" одержує від свого петроградського кореспондента відомість, що пляни про приверненє монархії в Росії виковують ся в нїмецьких відповідальних кругах. З огляду на те, що тепер нїхто з Романових не має першенства до престола, ті круги думають про кандидатуру гросгерцога Меклєнбурсько-Шверінського, якого мати, вел. кн. Анастазія Михайловна, тїшить ся довірєм і прихильністю Вільгельма і цїсарської родини. "Daily Chronicle" містить відомість свого женевського кореспондента, що рух в цїли посадженя Романових на престол має свій головний осідок в Швайцарії і ведеть ся за нїмецькі гроші.

Богато уваги сїй справі присвячує прeca француська.

Відновленя царизму в Росії не тільки cпoдїєть ся, але й бажає француський журналїст Меєр, який в клєрикально-реакційнім орґанї "Gаulois" висловлює свої сподїваня, що Нїмеччина на царськім престолї посадить одного з нїмецьких князїв; такий князь опісля, на думку француського журналїста, заступав-би інтереси Росії проти Нїмеччини, як недавно тому один з Гогенцолєрнів в Румунії пішов війною проти Нїмеччини.

Туж саму тему порушує у "Victoire" Густав Ерве. В установленю гетьманства на Українї він добачує заведенє Нїмцями диктатури. "І коли би — пише — Нїмцї забажали віддати власть гетьмана вел. князеви Олексїєви, синови Миколи II, то не знайшлась би на Українї нїяка війскова сила, яка вспіла би тому перешкодити. Недалекий час, коли Нїмцї виконають такий самий державний замах в Росії і тодї установлять відданого їм царя. Правлїнєм при помочи терpopy буде скоро привернений лад. Росія занадто звикла до кнута, щоб не схилити своєї шиї під ярмо неволї. І коли буде привернений лад і відданий Нїмеччинї цар стане на чолї Росії, тодї можна всього бояти ся, навіть війни Росії по сторонї Нїмеччини проти давних своїх союзників."

Також полковник "Prіs" в журналї "Radicаl" висказує переконанє, що віднова царизму є мрією цїсаря Вільгельма та числить ся з можливістю союза трьох цїсарів, остерігаючи француське правительство, щоб в пору тому протидїлало. "Opіnіon" не думає, щоб се було можливо, та все таки сподїєть ся, що після сумного досвіду Росії з большевизмом там прийде конституційна монархія на взір Анґлїї, яка для Нїмеччини стане жерелом нових трудностий.

Урядова "Nation Belge" бачить в поведеню Нїмцїв добре обдуману плянову роботу. На її думку вони відограли у своїй полїтицї супроти Росії подвійну ролю: спершу підпирали анархію, щоби нею покористувати ся для як найбільших своїх користий, а опісля змінили свою полїтику і підпирають тепер для своїх цїлий протиреволюцію.

Про російські надїї, що київський переворот означає перший крок до відбудованя Росії, ми вже мали нагоду нераз писати. Російська преса не тільки в Росії, але — що найважнїйше — на Українї зовсїм отверто веде пропаґанду за з'єдиненєм України з Росією і відбудованєм "єдіної, недєлїмої". Те саме ухвалюють партійні з'їзди російських партій на Українї. В імя відбудованя царської Росії демонструють російські монархістичні орґанїзації по українських містах. Все те — і пропаґанда в пресї і партійні з'їзди і масові манїфестації — дозволяєть ся. Заборонюєть ся тільки писати, ухвалювати й демонструвати в оборонї Української Народної Републики.

Для ілюстрації наведено, які науки свобідно дає гетьманови Скоропадському член петроградської Академії наук проф. Овсянїко-Кулїковський, який в Харкові видає ґазету. Він пише:

"Подїї 29. цвітня в Київі мають свій історичний змисл, бо київська реставрація веде до освободженя "Русї Московської" і "собіранія" розсипаної землї Руської. Для гетьмана Скоропадського одна тепер дорога — до ґенерала Корнїлова, як він ще не погиб, або на його могилу, щоб на нїй заткнути священий прапор національного відродженя великої і сильної Росії. Київу — може бути — знов судило ся стати "матїрю руських городів". Забудьмо на хвилю, що державний германський орел тепер на вершку гетьманської булави, що чорна полоска прапору ґерманської імперії прорізала жовто-голубий прапор Української Держави. Се хвилеве, перехідне — а вічне, історичне в сих священих гаслах, се — "єдінєніє Расії", що доносить ся до нас з Київа".

Представляючи кріпшанє реакції на руїнах царської імперії, соц.-дем. "Раб. Жизнь" пише: "Також України не забуває всеросійська і европейська реакція. Дещо вже осягнено, инше осягнеть ся в будучности. Питанє реакції на Українї звязане як найтїснїйше з таким же питанєм в рештї Росії. Реакція в Росії простягне свою руку також на Українї, реакція на Українї покладе свою лапу на Росію".

Як ставить ся до сеї справи нїмецька преса?

Ми вже зазначували, що й нїмецька преса, загалом беручи, бачить в київськім переворотї реакцію проти державної самостійности України і за відбудованєм Росії. І консервативна "Vossіschе Zeіtung" і демократичний "Berliner Tageblatt" виводять, що на Українї нема основ для збудованя національної держави та що берестейський мир, який признав державну самостійність України, був помилкою нїмецької полїтики.

Тепер, коли анґлїйська і француська преса підсуває нїмецькій полїтицї просто планове змаганє до відбудованя царської Росії, нїмецька преса стараєть ся ослабити ті закиди, виказуючи, що нїмецьке правительство не має таких плянів та що реституція царизму не має основ у самій Росії.

Ось-так Ганс Форшт, спеціяльний референт російських справ у "Berliner Tageblatt", вважає ті міркованя і погляди француської преси нестійними, бо нїмецька полїтика не є на стільки сміливою, щоб пустити ся на такі небезпечні спроби, як віднова російського царизму. Одначе Форшт признає, що підпиранє протиреволюційних змагань на Українї і в Фінляндії може викликувати у заграницї вражінє, що Нїмеччина бажала би монархії в Росії.

Та в міркованях француської преси добачує Форшт одну основну похибку, а саме погляд, немов то російська революція була чужою роботою: спершу анґлїйською інтриґою, опісля нїмецькою. Нї. Російська революція се в першій мірі дїло російського народу і від него залежить її остаточний вислїд. Коли би отже Нїмеччина носила ся з думкою реставрації царизму, то слїд би оглянути ся за тими чинниками, які такій роботї могли би пособляти.

Таких союзних сил Ганс Форшт серед сучасної російської суспільности не бачить. Бо не бажає монархії в Росії нї російське селянство, нї робітництво, ні буржуазія, згуртована головно з партії кадетів. Дрібне міщанство є тільки ворогом революційного соціялїзму, а не приятелем царизму. Селяни розуміють се добре, що царська влада принесла-би з собою віднову великої земельної власности. Коли взяти се під увагу, то установленє царського режіму в Росії треба вважати одною з найбільш неправдоподібних можливостий.

В сих виводах Форшта треба перше всего спростувати одну фактичну помилку, а саме, що він уважає кадетів ворогами царизму. В дїйсности кадети є тільки ворогами царського абсолютизму, але не є републиканцями, тільки конституційними монархістами, яких в додатку революція посунула значно на право, про що свідчить і їх теперішний режім на Українї.

Так оцїнюють в Европі теперішне положенє на Українї і в Росії. Українське громадянство мусить під сю пору зібрати всї сили українського народу, щоб оборонити українську державність перед небезпекою, яка грозить їй від всеросійської і европейської реакції.

Дїло