одержали ми з прошенєм о уміщенє в "Дѣлї" отсе письмо:
Дня 10 (21) марта 1892 р. внїс я в соймі интерпеляцію до правительственного комісаря в справі ноторичного покривдженя руского язика і письма через власти адміністративні, так політичні як і скарбові, через ц. к. суди і державні прокураторії.
Звістний єсть одвіт правительственного комісаря даний нам на ту интерпеляцію, на засїданю дня 24 марта [5 цвітня] 1892 р., суть котрого в тім, що у нас иділична любов ц. к. властей до руского язика і письма, що они держать ся законних приписів, що они на рускі письма одвічають по руски і таким же язиком з рускими партіями урядують, а лучаючі ся "обмилки і неуваги" будуть верховними властями з всякою прихильностію оцїнені.
Для людей, смотрячих тверезо на ту новую идилю, не тяжко було і єсть оцїнити стійність того одвіта, і я в дoвіpoчнім розговорі обіцяв п. правительственному комісару служити незадовго цїлими серіями таких "обмилок і неуваг".
Не хотячи однак моїм пессімізмом нїкому крови псувати, дав я часу вис. правительству додержати своєї обітницї, а властям — поправити свої навички.
По упливі однак висше року від того часу, а 2½ року від звістного 25 листопада 1890 р. не видно у нас в повисшім взглядї анї слїду навороту к лучшому. Хочу отже в осїнній каденції сойму поставити знов запитанє до кого треба, но хотяй у мене досить матеріялу из золочівского повіту, я хотїв би мати "спеціяльні" по зможности з розличних кінцїв Галичини, і то з розличних ц. к. властей і урядів, відносячії ся по зможности до часу не давнїйшого, як від 1891 року.
Прошу отже Високопочтенних патріотів і всїх добромислячих о скоре надсиланє менї из своєї охрестности попадаючих им під руку cлyчaїв оскорбленя ц. к. властями руского язика і письма, подаючи власть, дату, число і коротенькій зміст рішеня дорученого сторонї на внесене нею по руски письмо і предмет, котрого то письмо дотикає, дальше случаї устних виговорів і насмішок за руске письмо і пр. тому подібних оскорблень.
У всякім случаю прошу лиш о правдиві і строго провірені случаї, щоби в потребі можна их доказати.
В Золочеві дня 11 (23) мая 1893.
Лонгин Рожанковскій, адвокат в Золочеві і посол на сойм краєвий.
Радо поміщаючи повисше письмо посла Рожанковского, замітимо від себе, що Вп. посол своєю просьбою очевидно не думає вязати нїчиєї волї, коли-б хто з Русинів мав намір поручити оборону справи котрому другому з послів руских, бо интерпеляція в справі кривд руского язика укладалась би очевидно при співдїланю всїх послів руских. При нагодї пригадуємо також на відозву видїлу нашої "Народної Ради", котрий рівнож просив Вп. Земляків надсилати єму в той спосіб вісти про всякі нарушеня і народних прав руских, аби "Народна Рада" з своєї сторони могла в кождій потребі станути в оборонї покривджених.
Дѣло
27.05.1893