Перед переговорами між правительством і УПР.
Львів, 23. мая 1918
Австрія переживає знов важку внутрішну кpiзy. Переговори, які мали би довести до запевненя парляментарної більшости і тим самим до скликаня парляменту, властиво ще навіть на добре не розпочали ся. Вигляди на успіх тих переговорів як найгірші. Правительство може числити тільки на нїмецькі міщанські партії — і то тільки під умовою, що вона не зразить їх собі якимись уступками для Чехів і південних Славян. Чехи і південні Славяни стоять в різкій опозиції, до якої по найновійшим відомостям мали би прилучити ся також Італїйцї. Більшість могло би осягнути правительство тільки тодї, коли б до неї побіч нїмецьких міщанських партій приступили Поляки і Українцї. Тільки як се зробити?
Польські домаганя, яких сповненєм можна приєднати Поляків до більшости, врізують ся в живе мясо українського національного орґанїзму: влученє земель українької держави по Буг, а по змові й далї на схід до польської держави; зaпeвненє, що Галичина не буде подїлена, значить, що австрійські Українцї остануть на далї під польським панованєм; австро-польське полагодженє польської справи, отже утворенє великої польської держави, до якої належали би західні українські области, які тепер належать до української держави й до Австрії. Така польська цїна за приступленє до більшости. Коли-б Поляки дістали ту цїну, тодї Українцї не тільки не могли б належати до більшости, тільки мусїли би собі сказати, що Австрія дає польській навалї на українські землї свою державну силу.
А сповнити домаганя Українцїв: щодо західної границї України стояти на становищи берестейського трактату, а що до будучности австрійських Українцїв утворити з українських земель Австрії окремий орґанїзм в Австрії, — се значить зробити в Поляків непримиримих ворогів Австрії.
Д-р Зайдлєр мав сказати, що він сподїваєть ся довести між Поляками і Українцями до порозуміня. Як він се зробить, не знаємо. В кождім разї думаємо, що словами, обіцянками наша парляментарна репрезентація не вдоволить ся. Що значать слова, обіцянки д-ра Зайдлєра, се вона вже знає. З умови, яку вона з ним заключила минулого року, доси анї одна точка не сповнена, хоч ся умова не містила нїчого понад те, що українському народови в Галичинї на основі теперішного державно-правного ладу вже давно належало ся.
По заключеню мира з Україною австрійські Українцї сподївали ся, що тепер настане рішучий зворот в австрійській полїтицї супроти українського народу також в Галичинї. Тимчасом дальші подїї показали, що Австрія не сповняє навіть міжнародно-пpaвних зобовязань супроти української держави. Холмщину трактує як далї приналежну до Польщі, Бесарабію віддає Румунїї, що до київського перевороту солїдаризуєть ся з Нїмеччиною. Про сповненє зобовязань, взятих на себе що-до австрійських Українцїв, тим більше анї не думає.
Тепер знов говорить ся про австро-польську програму, отже про включенє Східної Галичини до Польщі.
Просто трудно собі уявити, як могли би серед таких відносин Українцї побіч Поляків засїсти в більшости. Коли д-р Зайдлєр зможе відвести Поляків від їх анексійних змагань супроти українського народу, приймемо се з вдоволенєм до відомости. Але щоби українські посли повірили ще раз голословним обіцянкам, се виключене.
Наша репрезентація не може на далї давати внутрішного і заграничного кредиту правительству, яке супроти української держави поступає в супереч заключеному з нею договорови, а свої українські области призначує на будову польської держави.
Дїло
24.05.1918