"Рускої Бесїди", "Клюбу Русинок" і "Бояна" відбули ся суботу [20 мая] в комнатах "Бесїди","Просвіти" і "Ватри" дуже світло. Участників явилось звиж півтора ста осіб. Сходини почались концертом з импровізованою проґрамою. Хор "Бояна" співав уступ з Лисенкової опери "Утоплена", вязанку з народних пісень Топольницкого і кілька мужеских квартетів Воробкевича та Колесси. В сольових виступах взяли участь: панна О. Крушельницка, панї Збіржховска, панна Радкевичівна і ин. Нижанківскій та Набак. Виконанє було під кождим взглядом артистичне. Всїх співачок та співаків засипувано грімкими оплесками. Панна Крушельницка співала як дїйстний соловейко дві Лисенкові піснї з питомою собі чудесною интерпретацією. Панї Збіржховска співала кольоратуровий парт пажа з "Гуґенотів" і другу ще пісню з хорошим фразованєм і свободою. Панна Радкевичівна [контр-альт] виконала арію з "Графинї" Монюшка і одну пісню Бетовена. Голос єї в реєстрах долїшнім і середущім вже вирівнав ся; високій де єсть ще вироблений. Панна Радкевичівна перебула цїлий рік школу співу у Відни і дуже скористала, так що можна їй вже нинї ворожити карієру сценічну. Повний, рівний, а при тім сильний і обємистий барітоновий голос п. Нижанківского припав всїм до вподоби і зєднав собі загальне узнанє. Подобав ся також і тенор пана Набака в пісни Лисенковій "Менї однаково".
Взагалї сказавши, сходини суботнїшні Русинів львівских були малим пиром артистичним. Руску пісню переплела нїжна деклямація панни Бережницкої і повна житя гра на фортепянї пань Збіржховскої і Вахнянинівної. Одушевленє було тим більше, що всї нумери проґрами виконали виключно сили рускі. Сходини почтив своєю присутностію наш славнозвістний артист-співак п. Мишуга і висказував ся о виступах солістів наших з всяким признанєм.
По концертї забавлялись гостї танцями, вентою, льосованєм "старинних" нецесаріїв дамских і мужеских і льосованєм образів. "Клюб Русинок" і памятник Шевченка призбирав собі через то деякі сумки. До танцїв ставало 60 пар. Забава йшла оживлено і сердечно, по домашному, і продовжилась до 5-ої години, до білого світа, здаєсь, що Львовяне, розсмакувавши в так милих сходинах, небавом зберуть ся і на громадну прогульку по за місто.
Дѣло
22.05.1893