[Письмо надіслане.]
Видїл наукового товариства им. Шевченка враз з директорами секцій порішив на засїданю своїм з дня 16 н. ст. мая взяти почин до устроєня окремого віддїлу вистави руских товариств на краєвій виставі у Львові в 1894 роцї. В тій цїли вибрано делєґатів проф. Барвіньского, Вахнянина і Шухевича і поручено им увійти в переговори з дирекцією краєвої вистави. Нинї вже можемо подати до прилюдної відомости, що переговори удались як не можна красше. Дирекція вистави заявила готовість відступити руским товариствам безплатно місце на площи вистави, де би мав вибудуватись окремий павільон товариств руских. На-разї не знаємо ще сказати, котрі товариства рускі схотять скористати з даної нагоди і возьмуть участь в наміренім дїлї. Нам здаєсь, що жадне товариство не схоче відтягатись від того, щоби ширші круги галицкі і посторонних именно славяньских гостей познакомити з дїяльностію своєю для культурного добра народу руского.
В тій надїї кинемо нинї кілька гадок в напрямі, як би яло ся взятись до дїла і які предмети належало би умістити в павільонї руских товариств.
Що-до будови самого павільону, то, полишаючи подробицї виконаня архітектам нашим, були би ми за тим, щоб зверхна стать павільону мала по можности вдачу будови народної. Приймаємо про-те предложенє Корнила Устіяновича, котрий хоче сей павільон будувати в формі церковцї рускої, однакож не супротивимось і иншій гадцї, наколи єї хто піднесе. Павільон буде обіймати 100 квадратових метрів.
Головнїйшою справою єсть питанє внугрішного устроєня, т. є. питанє: що і як поодинокі товариства рускі мали би виставити в тім павільонї? Розбирати широко і вичерпуючо се питанє годї на сїм місци. Самі товариства будуть достоту розуміти задачу, яка их жде. Ми хочемо лише для приміру подати короткій начерк задачі, котру мало би доконати само товариство им. Шевченка яко таке, що удержує друкарню.
Віддїл товариства им. Шевченка повинен би бути ретроспективний, т. є. він мав би подати зрітелям по можности докладний образ розвою штуки друкарскої на Руси. Се далось би довершити показами друків руских з різних віків і всяких друкарень. В бібліотецї кн. Володислава Чарторийского в Кракові, в Ставропіґії, а ще в більшой мірі в руках приватних людей і церквей наших найде ся до того віддїлу пребогатий матеріял. Друків краківских Фіольда годї буде віднайти, але праскі і виленьскі Скорини з початку XVI віку суть. За тими по черзї пійшли би друки в Острозї, Несвижи (протестантскі), в Лаврі кіївскій, у Львові, Почаєві і т. д. Богато оказів не треба. Вистане один-два примірники, а о се не так тяжко постаратись. Цїлість така була би дуже поучаюча і дала би красний образ труду батьків і дїдів наших на тім поли. Мала брошурка, поясняюча исторію розвою друкарень, не завадила би. І се вже становило би цїлість, на котру кождий Русин міг би глянути з оправданою гордостію.
Возьмім наших малярів церковних. Яко люде, котрим в часї их роботи по церквах підпадали під очи всякі окази иконоґрафії церковної з різних віків, они могли би занятись зложенєм віддїлу иконописного враз зі штукою різьбарства і золотарства. Ми пригадуємо собі живо, як миле а при тім величаве вражінє зробила на нас недавна вистава иконоґрафічна в Ставропіґії. Най буде наш віддїл на виставі мініатурний, а най лише з кождого віку подасть нам добірні взори малярскої штуки — се вистане і буде знов поучаюче.
Гуцульска Спілка, яко товариство, що занимає ся продажею виробів селяньских, має дуже широке поле на виставі краєвій. Предмети з того поля годї би вичислити. Тілько Гуцульска Спілка повинна вже нинї підготовляти сей віддїл, а се лежить в єї власнім интересї і в интересї промисловцїв народних, котрих имена через те набрали би потрібного розголосу, а их вироби ширшого збутку.
Товариства просвітні і наукові могли би окрім плодів власного свого труду виставити ґрафічні образи флюктуації членів і розходу книжок за весь час истнованя свого після років, так, щоби свій зрітель і чужинець міг уже з ґрафіки витворити собі вірний образ розвою і умового руху товариства.
Музеї наші, хоч они ще в завязку, зробили би своє. Тут належали би всякі старинности чи то грамоти, чи діпльоми, розкопалини, нумізматика, убори давні, портрети, манускрипти знаменитих мужів і т. д. Най би молоде поколїнє бодай в приближеню витворило собі понятє о житю і звичаях бувальщини.
На площи вистави буде і окрема концертова саля, до котрої найде вступ і "Боян" з своїми продукціями, співаки-артисти рускі і хори селяньскі, — де, коротко кажучи, залунає широко пісня народна на пашу славу перед своїми людьми і перед посторонними гостями.
На-тепер розходить ся лиш о подїл працї і докладне означенє: чим кожде з товариств наших мало би заняти ся з всякою ревностію. Партійні погляди повинні би на весь той час замовкнути. Перед очима повинна стояти лише висока і вдячна цїль, до котрої йдемо. Бесїди і писаня на темат, що вистава краєва має на оцї тенденції політичні польскі, се пусте молоченє соломи. Що в других павільонах буде плодом ума і рук Руси теперішної чи давної, того нам нїхто не відбере. Але з другої сторони не можемо жадати, щоби без нас за нас другі трудились...
[Дѣло]
20.05.1893