Читателї наші пригадають собі допись поміщену в 4-ім числї "Дѣла" з 19 н. ст. сїчня с. р., в котрій розказано про клопіт громади Новосїлцї-Ґнєвош в повітї сяніцкім з будовою церкви. Громада хоче мурувати нову церков, а колятор п. Фелікс Ґнєвош не хоче допустити до того. Натомість хотять приневолити громадяни, щоби реставрували стару валячу ся церков. Коли не повело ся з ореченєм консерватора старинностей, ґр. Войт. Дїдушицкого, що церков походить z ozasów Wazów, бо написи і инші познаки посвідчили, що церков з 1741 року — видумано таке цїкаве ореченє консерваторів: що церков вправдї походить з XVIII-ого столїтя, але представляє таку "типову" і характеристичну будову, що годить ся єї доконче законсервувати. На тім ореченю оперло староство сяніцке свою резолюцію, що розправа конкуренційна на будову нової церкви не буде розписана так довго, як довго истнує starożytność. Новосїлчане відкликались до намістництва, щоби сей рескрипт сяніцкого староства знести. Намістництво, потримавши справу досить довго у себе для розслїду єї, видало сими днями своє рішенє, котрим затвердило ореченє першої инстанції, а оперлось рівнож на ореченю ц. к. консерваторів. Коли до села прийшло рішенє намістництва, всї мов подуріли. Матеріял, призбираний на нову церков, гниє і марно пропадає, а тут кажуть им реставрувати стару церков. Нова церков має бути мурована, тож тим матеріялом не можна реставрувати старої, деревляної церкви. Парох місцевий і предсїдатель комітету церковного, о. Ивановскій, діставши рішенє намістництва, сейчас вибрав ся до Львова і тут за посередництвом руских послів, передовсїм пос. Романчука, старав ся у намістника ґр. Баденіого, чи не можна того рішеня ще змінити. Однако відповідь випала так, що треба удатись до висшої инстанції, міністерства справ внутрішних, та там доходити своїх прав. А тимчасом в селї Новосїлцях-Ґнєвош кипіло. В часї неприсутности пароха, котрий виїхав до Львова, та котрий своєю повагою усмиряв пристрасти і розяренє громаднн — зібрались громадяне в ночи з четверга на пятницю перед старою церквою і розібрали єї цїлком. Таким чином не стало starożytności historycznej в Новосїлцях-Ґнєвош. Що дальше буде, не знати. Староство домагаєсь, щоби остро покарати виновників dla odstraszającego przykłada, але чей-же намістництво порозуміє і пізнасть, де властива причина сеї цїлої подїї, і полагодивши цїлу справу з тактом та вирозумінєм, не буде розмазувати єї ще більше і доводити громадян дбалих о дім Божій, до крайної розпуки.
Дѣло
20.05.1893