Урочистий акт в уряді Губернатора Галичини
Львів, 28 квітня.
28-го квітня 1943-го року раннім ранком у Львові незвичайна новина. Оце до залі засідань палати намісників при вул. Дистрикту ч. 14 сходяться представники уряду, партії, війська, поліції та члени УЦК, також голови УОК, і представники преси.
Точно в год. 9.25 рано входить на залю засідань Губернатор Д-р О. Вехтер з почотом. Між почесними гістьми Губернатора завважуємо заслуженого перед українською нацією ґен. В. Курмановича.
У хвилині вступу п. Губернатора з почотом на залю засідань фанфари музичної чети летунів трублять "Позір", а оркестра грає українські маршові пісні.
Виступає шеф Уряду Губернатора, Д-р Бауер. Він вітає приявних, представників уряду, партії, війська, поліції, офіцерів, старшин кол. австрійської армії і УГА, міністра внутр. справ ГГ, д-ра Льозакера, ґен. поліції Кацмана, Провідника УЦК проф. Д-ра В. Кубійовича і ґен. В. Курмановича. Від ґен. Антона Кравса, коменданта кол. II-го Корпусу УГА і коменданта відтинку Думи у Києві 31-го серпня 1919-го р. наспів лист, в якому ґен. Кравс оправдує свою відсутність хвилевою недиспозицією і бажає успіхів у розпочатому ділі.
До слова приходить Губернатор Галицької области Д-р О. Вехтер. Після промови Губернатора Галицької области през. д-р Льозакер відчитав маніфест Генерал-Губернатора Д-ра Франка, до гал. населення.
Промова інж. Хронов'ята від українських комбатантів
Виступив Інж. Михайло Хронов'ят, який від українських комбатантів склав таку заяву:
Пане Губернаторе!
Достойні Панове!
Від імени українських комбатантів та від імени покликаної з-поміж них, з рядів старих українських вояків, Військової Управи, дозволю собі висловити вам, Пане Губернаторе, та Німецькому Урядові, подяку за те, що нас приєднано до тих націй, які можуть виступити проти свого спільного ворога — большевизму зі зброєю вруках.
Ми високо цінимо Вашу, Пане Губернаторе, підтримку в наших справах і бажаннях, бо ми знаємо, яку вирішну вагу мала Ваша співпраця в здійсненні цієї великої справи.
Маємо в своїх серцях почуття найщирішої вдячности до Фюрера за його найвищий дозвіл на формування стрілецької дивізії.
Нашому народові судилося зайняти місце тут на сході, а одночасно прийняти на себе завдання передової сторожі Европи проти дикого Сходу.
Протягом століть ми сумлінно виконували це завдання, що його поклала на нас доля. Тисячу літ ми захищали Европу від диких орд сходу та півночі.
Підчас першої світової війни ми вступили в збройну боротьбу з нашим ворогом під прапорами австрійських полків, а крім того, сформували тоді добровільчий український стрілецький легіон.
У 1918 р., коли для інших війна вже скінчилася, ми сформували за короткий час стотисячну Українську Галицьку Армію, а потім воювали два роки переважно проти московського большевизму.
Ми вже тоді, 25 літ тому, майже зовсім не маючи воєнного матеріялу, вели війну з найбільшим ворогом Европи, але від тодішньої Европи не зазнали ми ні допомоги, ні зрозуміння.
Якщо ми були в тій війні переможені, то переміг нас не ворог у бою, а тиф, від якого, в наслідок недостачі медичних та санітарних засобів, згинуло в Галицькій Українській Армії 40.000 чоловіка.
22-го червня 1941 р., коли наспіла година, що її ми з тугою ждали 25 літ, ми — учасники української визвольної війни, звернулися до німецького уряду з меморіялом:
"Ми, українські комбатанти, готові до бою!"
Ми — українці дуже боляче відчули той факт, що два роки ми могли тільки приглядатись до могутньої боротьби з нашим спільним ворогом.
Коли ж тепер нам запропоновано приймати участь у цій боротьбі, побіч інших народів, зі зброєю в руках, ми, українські комбатанти відповідаємо сьогодні те саме, що у 1914, 1918 і 1941 рр.
"Ми — учасники української визвольної війни, готові до бою".
Готова до бою і та українська молодь, що вихована в нашому дусі.
Український нарід і вся українська молодь невимовно вдячна Вам за те, що Ви даєте нам змогу помститися за міліони невинних жертв, замучених НКВД, в Сибірі, або вигублених зорганізованим голодом.
Наші інтереси спільні.
Ми й ви маємо однакові прагнення.
Ми — учасники української визвольної війни, у співпраці з Українським Центральним Комітетом, зробимо все можливе, щоб довести перед усім світом слушність Вашої постави і просимо Вас також і на далі працювати в цьому напрямку на користь обох наших народів та всієї Европи.
Будемо тепер пліч-о-пліч маршувати проти нашого спільного ворога і битися аж до остаточної перемоги.
У храмі св. Юра
Губернатор перейшов з почесними гістьми до своєї робітні, а решта приявних перейшла на торжественне Богослуження в Архікатедральному храмі св. Юра.
В год. 11.15 прибув вулицями Львова: Дистрикту, Бернардинська площа, Марійська площа, вул. Адольфа Гітлера, Казимирівська, Маршалківська і Паркова, де стояв кордон Української Поліції — Губернатор Д-р Вехтер з почотом також до Архікатедрального храму св. Юра.
Тут відправлено Читану Архієрейську Службу Божу. Відправляв її Високопреосвящений Кир Йосиф у сослуженні крилошан: о. Романа Лободича і о. д-ра Гавриїла Костельника.
У храмі св. Юра співав хор під управою о. дир. Северина Сапруна.
