Не знаю, чи кожний рецензент, що береться писати рецензію у пресі хоч би на найдрібніший прояв нашого культурного життя, здає собі справу з тієї великої ролі, яку він повинен виконувати. Вага рецензента не менша від ваги наукового критика вже тому, що він має більший контакт з щоденним життям і що його голос доходить до ширших народних мас. Роля рецензента важна не тільки як роля посередника між культурним продуцентом і споживачем, але також як роля вчителя і виховника.
На жать, деякі наші рецензенти беруть своє завдання замало поважно. Стрічаємося часто з рецензіями у пресі, які є або несмачною реклямою, або (рідше зрештою) катеґоричним засудженням твору без переконливих арґументів, без річевого підходу, а просто з ласки або неласки рецензента. Навіть коли рецензія має претензію на об'єктивність, то критерій її оцінки не рівняється на рівень здобутків вселюдської культури у даній ділянці, чи на осяги у ній нашого народу, або хочби на творчі осяги і можливості даного творця чи відтворця, а залежить від якоїсь, ближче нез'ясованої предиспозиції рецензента.
Сувора, але справедлива рецензія, з високими вимогами до рецецзованого твору, імпрези, творця чи відтворця, корисніша і приємніша для нього, як банальне вичислювання похвальних епітетів у всіх ступенях і родах. Творець чи відтворець хоче в першу чергу вичути з рецензії, що рецензент розуміється на даній ділянці творчости і може щонебудь розумного в цій ділянці сказати. Рецензія не має бути голосом пересічного читача, глядача, слухача — рецензія повинна бути словом "викладача святого письма" культури, яку часопис подає до вірування широким масам.
Неповажна, перехвалена, реклямова рецензія, в яку звичайно не вірить сам рецензент, робить кривду установам і особам, до яких відноситься, тимбільше коли надуживає прізвищами. Через такі рецензії деякі наші слова як: знаменитий, мистецький, незрівняний — стали звичайним шабльоном, поза яким немає вже ніякого змісту. Не диво, що потім у цих рецензентів потреба зміцнювати ці слова додатками в роді: надзвичайно мистецький, направду мистецький і т. п. Через надуживання у рецензіях чи реклямі тратять свій блеск (якщо коли його мали) також прізвища і це боляче відчувають ті, що нехотячи стали предметами такої реклями. А що вже говорити про шкідливий вплив таких рецензій на народні маси, у яких вони не виховують і не загострюють, а притуплюють критичний змисл, затираючи у них уміння розрізнювати дійсне від ідеального.
Всі ми, мабуть, згідні в тому, що у всіх ділянках культури ми ще далеко не на всесвітньому рівні, а навіть не все на рівні наших найближчих сусідів. Добра критика і рецензія повинна допомогти нам постепенно осягнути цей рівень, oб’єктивно стверджуючи наші осяги, показуючи нам наші недоліки, даючи напрямні, як цих недоліків позбутися. Це, на мою думку, велике завдання критика і рецензента, і до нього вони пoвинні ставити ся поважно.
Василь Софронів
