Філателія існує від часу введення поштових марок і належить до своєрідного спорту. Число збирачів марок постійно зростає. З початку лише одиниці збирали і переховували ці малі друковані клаптики паперу, але скоро це замилування дуже поширилося. Звичайно до розвитку філателії доходить, коли повстають нові держави, як було по світовій війні.
До 1918 р. не було українських поштових марок, a тому не було й української філателії. Boна зродилася разом з українською поштовою маркою. Після нашої програної на українських землях зникли й українські марки: їx або знищили вороги-окупанти або вивезено за кордон. У розвитку української філателії велику ролю відограли чужі збирачі українських марок, а зокрема німці, що перебували в Україні в 1818 р. разом з німецьким й австрійським військом. Зацікавлення німецьких збирачів українськими марками довело до заснування в Берліні 19. X. 1920 р. окремого філателістичного союзу збирачів мірок України п. н. "Ukraine-Philatelisten Verband" (U. Р. V.), який незабаром заложив свою філію у Відні.
Співтворцями української філателії треба вважати: тайного радника П. Мавроґордато, з поxoдження грека, родом з Миколаєва, відлого філателіста з міжнародним ім'ям, проф. Є. Вирового, дослідника, одного з кращих знавців і пропагатора yкpаїгської марки за кордонам та до свідченого організатора міжнародніх філателістичних з’їздів і світової філателістичної виставки в Празі 1938 р., Каленика-Лисюка, відомого українського марочника в Америці, що відбував в Ню Йарці свої власні аукціони та видавав про марки свої публікації, зокрема об’ємистий каталог та альбом світової повітряної пошти і був щодо цього першим видавцем із українців, д-ра І. Турина, знаного редактора з Відня і видавця "Українського Філателіста", І. Світа, ред. і філателістичного діяча на Далекому Сході, С. Шрамченка, старшину української фльоти, І. Корчинського, М. Секретаря і т. д.
До кращих колекціонерів марок, крім згаданих з українців належать: проф. А. Яковлів, що був першим взагалі експонентом української збірки марок на філателістичних виставках в Европі, О. Кочан, що з успіхом для української пропаганди виставляв свої збірки українських марок на виставках в Америці, інж. Ю. Яковлів та багато інших. Можна з певністю твердити, що від 1921 р. не було в світі ні одної більшої філателістичної виставки, на якій би не фігурували колекції українських марок і на якій би їх експоненти не здобули собі тої чи іншої нагороди. До кращих збирачів марок належали також ген. четар А. Кравс, ген. четар А. Вольф, начальний командант частин Української Галицької Армії, інтернованої в Чехії, д-р Миколаєвич, П. Чижевський та інші.
Зразу не було більших організацій українських філателістів. Перше невеличке філателістичне т-во повстало серед українських студентів у Данціґу в 1921 р. Цілком історичним був "Гурток Українських Філателістів" в Йозефівському таборі інтернованих частин У. Г. А. в Чехії, що працював у 1924-1925 р. під проводом д-ра В. Онишкевича, П. Миговича та В. Купріяна. Не досягли більшогo розвитку філателістичні організації українців в Харбіні, що існували там в рр. 1927 і 1929 та студентське філателістичне т-во в Лювені в Бельґії в 1933 році. Зате дуже видатною була ініціятива віденських українців. Заходами д-ра І. Турина при кінці 1924 р. вони виявили спробу згуртувати українців-філателістів цілого світу. В зв'язку з тим від січня 1925 р. у Відні почав виходити перший український фаховий філателістичний орган, місячник "Український Філателіст", який мав великий вплив на розвиток української філателії за кордоном і на західних українських землях. Його видавцеві і редакторові І. Туринові пощастило згуртувати визнаних співробітників і прихильників, як д-р І. Німчук, С. Шрамченко, проф. Є. Вировий, О. Кочан, К. Лисюк, М. Секретар, М. Садовський, M. Слобода й т. д. Дехто з них також багато писав на українські філателістичні теми, а в зв'язку з цим і про Україну взагалі, в різних чужомовних фахових журналах. Зокрема дуже видатною під цим оглядом булa пpаця Є. Вирового, С. Шрамченка, М. Секретаря та інших.
Завдяки вмілому веденню "Український Філателіст" відразу став поважним фаховим органом і незабаром здобув coбі міжнароднє признання. Від 1928 р., коли цей журнал став офіційним органом "Українського Філателістичного Об'єднання" в Берліні, в ньому появився постійний додаток німецькою мовою. На міжнародніх філателістичних виставках він завсіди діставав медалі відзначення. Перестав виходити 1939 р. в зв'язку з окупацією західних українських земель большевиками, де була більшість передплатників "Українського Філателіста".
Український Філателістичний часопис виходив також і на Далекому Сході, в Харбіні, під редакцією тамошнього діяча І. Світа. Крім цього відомості про українську філателію ширилися в світі ще й шляхом українських експонатів на філателістичних виставках через каталоги марок, публікації статтей в різних чужомовних органах та видаваних філателістичних публікаціях в чужих мовах. При співробітництві філателістів українців великі маркові каталоги міжнародного характеру мають тепер більше або менше повні й впорядковані українські відділи, напр. німецький — Міхель, Зенф, англійський — Джібонс, американський — Скот, французький Івер, швайцарський — Цумштайн і т. д.
З ініціятиви д-ра І. Турина переведено організацію українських філателістів у межах колишньої польської держави. При його діяльній участі відбулися й обидва перші з’їзди українських філателістів у Львові 1927 і 1928 р.р. З почину свого заокеанського співробітника К. Лисюка."Український Філателіст" видав заклик до українських філателістів про збірку марок України для заснування філателістичного відділу при Музеї Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові."
До речі буде згадати, що філателія поширена головно в країнах передової культури. За кордоном, в Европі й Америці, скрізь повно філателістичних публікацій. Лише в одній Празі було три філателістичні чеські часопити. Як вже згадано, українці на чужині і на українських західних землях також мали свої фахові філателістичні видання. Зате в цілому Совітському Союзі останні роки не було ні одного філателістичного часопису.
Філателія має велике соціяльно-суспільне значіння. Вона захоплює людей різного стану — від звичайного робітника аж до короля чи президента і зближує їх як товаришів спільної розваги. Філателія об'єднує людей різного віку — від молоденьких школярів до старих, сивих дідів і цим зближує молодь зі старшими в атмосфері спільного зацікавлення. Філателія дає розумну і корисну розвагу не тільки здоровим людям, але й хворим, калікам, інвалідам. Вона поширена між усіма клясами і всіма культурними народами, що, звичайно, впливає на взаємне пізнання і міжнародне зближення. Нарешті філателія дуже часто сприяє ширенню національної пропаганди.
В 25-ту річницю української філателії треба з приємністю підкреслити, що українська маленька поштова марка й молода українська філателія цілий цей час були одним з кращих засобів річевої української національної пропаганди в світі.
Д. М.
