Вочевидь, темну шкіру, отриману в спадок від африканських предків, європейці кам’яного періоду зберігали довше, ніж дотепер припускали. ДНК-аналіз чоловіка, що помер в Англії 10 000 років тому, засвідчив: він ще був темношкірим, однак вже мав світлі блакитні очі. Можливо, поширена сьогодні світла шкіра європейців закріпилася за ними лише з початком неоліту, припускають учені.
Такий вигляд могла мати чеддарська людина, що померла 10 000 років тому. Зображення: Channel 4/ Plimsoll Productions.
З огляду на те, що homo sapiens розвинулися в Африці, з самого початку їхня шкіра була темною, що стало наслідком пристосування до спекотного клімату. Проте коли наші предки перебралися до Європи (приблизно 50 000 років тому), опинилися на територіях, де сонця було значно менше. Їхня темна шкіра тут радше заважала: «Світла шкіра краще поглинає ультрафіолетове випромінювання і допомагає уникнути браку вітаміну D, – пояснив Том Бут (Tom Booth) з Природничого музею Лондона. – Так, донедавна вважали, що світла шкіра закріпилися за homo sapiens відносно швидко після їхнього прибуття до Європи».
Доказами цього є ДНК-аналізи, що виявляють пережитки неандертальських генів у тих частинах геному, що відповідають за пігментацію шкіри. Тобто наші предки могли отримати світлу шкіру в результаті схрещування зі світлошкірими неандертальцями.
Проте тепер скелет кам’яної людини Англії ставить цю теорію під питання. Рештки знайшли ще 1903 року в печері у Сомерсеті. «Людина з Чеддару», так їх назвали – на честь ущелини, що неподалік. Колись померлий був 166 сантиметрів заввишки і помер у молодому віці. Чому – невідомо. Датування засвідчує, що скелетові приблизно 10 000 років.
Людина з Чеддару – це найстаріший збережений скелет homo sapiens у Великій Британії. Аби більше дізнатися про цього представника культури мисливців-збирачів, науковці з Природничого музею спробували ізолювати та проаналізувати його геном. «Для цього ми шукали найщільніші кістки, всередині яких ДНК могло б зберегтися найкраще», – пояснила Селіна Брас (Selina Brace). У чеддарської людини вони спробували відібрати зразок зі слухової кісточки – й успішно.
ДНК-аналіз засвідчив: померлий мав на диво темну шкіру – і був подібний радше на африканців, ніж на сучасних європейців. У його геномі науковці знайшли генетичний маркер шкірної пігментації, властивий нинішнім жителям Південної Африки. «Це вкотре нам нагадує, що на підставі вигляду сучасних людей не так просто судити про вигляд її предків», – сказав Бут.
Цікаво й те, що, попри свою темну шкіру, кам’яна чеддарська людина мала вже блакитні очі. «Здається, що блакитні очі в європейців розвинулися задовго до того, як вони стали білошкірими та блондинами, – пояснив Бут. – Тоді європейці, вочевидь, мали темну шкіру й темно-коричневе волосся. Але більшість з них мали світлі очі – або блакитні, або зелені».
«Чеддарська людина хоча й одна, та представляє все населення Європи того часу», – сказав учений. Насправді кілька років тому в Іспанії учені виявили рештки іншої кам’яної людини віком 7000 років, і в неї також було темне волосся і блакитні очі. Обидві знахідки засвідчують: принаймні в добу мезоліту європейці все ще мали темну шкіру – і навіть в Англії, що тоді ще була з’єднана з материком.
Проте антропологи припускають, що типова сьогодні світла шкіра європейців остаточно закріпилася з поширенням землеробства – і, можливо, навіть пізніше. Адже порівняння ДНК кілька років тому засвідчило: вигляд європейців суттєво змінювався впродовж останніх 5 000 років.
Який вигляд мали люди з Чеддару та її сучасники, демонструють тепер у Природничому музеї Лондона та на британському каналі. На основі черепних і генетичних ознак скелетів учені реконструювали спеціальну форму лиця мисливців-збирачів кам’яної доби. «Звичайно, реконструкція лиця – це завжди трохи наука, трохи мистецтво, – сказав Бут. – Але існують певні анатомічні стандарти, які видають основну морфологію обличчя».
Steinzeit-Briten waren dunkelhäutig
Natural History Museum London, 09/02/2018
Зреферувала Соломія Кривенко
15.02.2018