Львів, 19 серпня.
Сучасна війна має зовсім інший характер, як усі дотеперішні. Це — війна тотальна. Не тільки армія на фронті держить у цьому гігантному змаганні свої позиції. Неменш важними позиціями є поодинокі становища в запіллі. Від них залежить те, чи армія якслід озброєна, прохарчована, одягнена чи вона взагалі здібна до бою. Зв'язок фронту з запіллям став одним з найважніших, які вирішно впливають на хід бойових дій. Коли з одного боку ставиться до вояка на фронті величезні вимоги, то неменші вимоги ставиться до робітника у фабриках зброї, до робітника у воєнній промисловості взагалі, до урядовця, що в краю або на теренах зайнятих німцями, виконує свою функцію, і до хлібороба, що своєю працею на ріллі має здобувати постійно засоби для прохарчування цілої спільноти. Таким чином тягар вести війну перенісся з фронту на цілий нарід, що творить спільноту, яка бореться.
Населення Галичини поставлене перед новими обставинами. Воно мусить пізнати всі закони тотальної війни і мусить прийти до переконання, що закони тієї війни приневолюють його зайняти ясне становище до поодиноких явищ воєнного життя. Хто цього зрозуміти не схоче й, замкнувшись у свойому загумінку та відгородившись від світа, думає спокійно проживати, чекаючи на кінець війни, того неодмінно дійсність навчить, що він із загумінка мусітиме вийти й кинути своє рішуче слово у відповідь на поставлені дійсністю питання.
Війну провадить німецький нарід, але ми, найшовшись на територіях, здобутих німецькою армією, мусимо теж обмежити наше запотребування на харчі, обуву, на одяг, на будівельні матеріяли і на все інше, бо такі вимоги ставить до нас теперішній час.
Коли ж ще зважити, що війна провадиться проти нашого найбільшого ворога, Москви, то можна сказати, що доля злучила нас з тими, що провадять війну. Ставлені зокрема до нас високі вимоги у зв'язку з веденням війни стають у такому світлі тимбільше самозрозумілими.
Величезні завдання, що станули перед німецьким народом, спричинили відхід великої частини німецького робітництва на фронт. Внаслідок того варстати праці в Німеччині опорожнилися. Загально відчувається там великий брак робочих сил і то до праці, якої виконання зогляду на воєнні потреби є конечністю. У зв'язку з тим проголосили німці між іншим, і на теренах Галичини мобілізацію праці. Мобілізація праці може бути одному приємна, другому ні. Але без огляду на те є обов'язок її виконати.
Не інакше мається справа зі збіжевими континґентами. Це теж своєрідна мобілізація — мобілізація продуктів. Потреби війни в прохарчуванні виросли в цій війні до небувалих розмірів. Треба прохарчувати не лиш фронт, але й велике запілля. З тих оглядів континґенти збіжжя, що припадають на поодинокі галицькі господарства, є доволі високі.
Ця війна має теж виразно господарський характер. Господарська бльокада — це найголовніший метод провадження війни противником. Вона розрахована на кілька років. Зробити її безуспішною може тільки збільшене зусилля всієї Европи, а зокрема врожайних її частин, і то збільшене зусилля не в однім році, тільки планово розложене на кілька років. Йде про те, щоб у змаганні до самовиживлення Европи кожний місцевий мешканець обмежив свої потреби, зокрема харчові, до дійсно найконечніших.
Ми вже натякнули на те, що сучасна війна вимагає не тільки мобілізації рекрута, але й мобілізації праці і мобілізації продуктів. У випадках мобілізації армії кожного, хто від свого обов'язку відтягається, вважається за дезертира. За своєрідного дезертира вважатиметься і того, хто витягатиметься від обов'язку здачі збіжевого контингенту. Тому не повинна нікого заскочити та обставина, що всякий прояв злої волі в тім напрямі спричинить неодному поважні прикрості.
(аб)
