Дня 2 н. ст. мая виголосив на засїданю львівского товариства правничого д-р Леопольд Каро займаючій відчит п. заг.: "О лихві на селї". Опираючись на богатім матеріялї, доставленім прелєґентови видїлом краєвим, а особливо на відповідях, надісланих на розіслані квестіонарі, дальше на справозданях старостів і рад повітових, о наслїдках законів против лихви, — виготовив прелєґент обширний начерк кредиту селяньского від року 1876. Перед виданєм закона о лихві Галичина була "клясичним краєм лихварів", дїяли ся нечувані надужитя. Але 2 по виданю сего закона, а пізнїйше по виданю закона з року 1881, обставини не о много змінили ся на лїпше. Однако, наколи давнїйше лучали ся позички грошеві і вірителї брали по 100—200%, пізнїйше зі страху перед законом зразу зовсїм перестали удїляти позички і почали уміщати готівку в инших интересах або винесли ся з краю, пізнїйше-ж, пересвідчивши ся, як легко можна закон обійти почали єго обходити в найрізнїйшій спосіб. Полишили ся вправдї також позички в натураліях і позички на відробок, при чім віритель платив свому довжникови очевидно менше, як якому иншому робітникови; однако головно зачали вірителї обходити закони. Прелєґент вичислив 10 таких способів, а то: уживаючи ґрунти віддані в застав т. зв. "продажа на роки", або продажа ґрунтів з застереженєм відкупна, даючи худобу на годівлю до селян замість брати процент, дальше відтягаючи або дописуючи з гори лихварскі проценти на векслях і инших документах, кредитуючи товари по високій цїнї, даючи позички на застав движимостей в покутних заведенях заставничих, означуючи місця заплати поза округом обовязуючої сили закона, побираючи проценти в натурі, купуючи за півдармо збори з засївів, беручи ґрунти довжника в аренду і вкінци накладаючи високі кари конвенціональні. На основі донесень начальника суду повітового в Комарні оповів прелєґент подрібно исторію визиску і хитрі способи обходженя закона о лихві в тім повітї судовім. В другій части свого відчиту займав ся прелєґент розвоєм наших товариств задаткових, позичкових кас громадских і повітових та "кулок" рільничих, а виказавши недостачу всїх тих заходів, щоби побороти лихву, сконстатував на примірах, що лихва истнує доси і що доси закон против лихви обходить ся в найрізнїйшій спосіб. Вкінци заявив д-р Каро, що конечно треба розіслати квестіонар в справі лихви і коли збере ся відповіди з цїлого краю, хоч по кілька з одного повіта, тогдї можна буде подумати о реформі. Квестіонар такій вже виготовив д-р Каро і відчитав єго на згаданім засїданю. Відчит д-ра Кара вийде небавом друком.
09.05.1892