Іван Любімов

Економіст Іван Любімов про те, як в економіці з мінімумом інґредієнтів зростання розвивається простий бізнес

 

 

Міждержавні відмінності в наділеності фундаментальними факторами економічного зростання — такими як захист прав власності, освіта чи доступність фінансів — впливають не тільки на обсяг інвестицій у відповідній країні і темпи довгострокового економічного зростання, а й на те, з яких галузей складається відповідна економіка.

 

Якщо права власності недостатньо надійно захищені, підприємці, швидше за все, скоротять або зовсім відмовляться від інвестицій у капітал. Адже купуючи дороге обладнання, машини, прилади і т. д. в середовищі з обмеженим захистом прав власності, вони ризикують своїм становищем і доходом. Наприклад, рейдери — якщо вони в силі вести справи і займатися виробництвом самостійно — можуть відібрати у них виробничий капітал. Інакше вони намагатимуться накласти арешт на обладнання, зупинивши виробничі процеси — і зажадати регулярний викуп, щоби зняти арешт і відновити виробництво. У такій ситуації технологічний бізнес, що часто потребує великих інвестицій, значних зусиль і тривалий час приносить невисоку віддачу, стає ще менш прибутковим.

 

Проте зовсім не обов'язково, що у відповідь на це підприємці навідріз відмовляться від роботи в економіці зі слабкими інститутами. Цілком можливо, що вони вчинять інакше, вибравши бізнес, який не потребує великих інвестицій у виробничий капітал і де виробничі завдання може виконувати не надто кваліфікована робоча сила. Замість створення цеху з виробництва деталей для мікроскопів, на які є попит від великої міжнародної компанії, бізнесмен може вибрати відкрити магазин чи ресторан. Ремонт і оснащення орендованого приміщення полицями і холодильниками обійдеться набагато дешевше з точки зору капітальних витрат. Залишиться найняти продавців і касирів та заповнити складські приміщення товарами. У разі порушення прав власності втрати від такого бізнесу виявляться значно меншими, ніж від високотехнологічного виробництва.

 

Зрозуміло, не лише захист прав власності впливає на вибір сектора. Причин для преференції того чи іншого бізнесу може бути багато, і часто вони впливають на рішення підприємця одночасно. Дефіцит освіти може бути причиною поганого знання бізнесменом ринків технологічних товарів, обмежуючи його таким чином у виборі сфери застосування капіталів і зусиль. Повільна робота митниці, утруднюючи функціонування експортних компаній і знижуючи їх конкурентоспроможність, збільшує стимули до вибору інших видів бізнесу. Банківський сектор, охочіше надаючи кредити держмонополіям і часто відмовляючи у фінансуванні меншим приватним компаніям, стає причиною пошуку підприємцями видів бізнесу, розвиток яких меншою мірою залежить від регулярних позик.

 

Таким чином, економіки, де інґредієнти зростання, такі як захист прав власності, освіта, банківське фінансування і т. д., розвинені недостатньо, не тільки будуть — з розрахунку на душу населення — менші за економіки, де з факторами зростання справи йдуть набагато краще, а й матимуть іншу структуру. Оптова і роздрібна торгівля, тураґенції, каварні, салони краси, перевезення та транспортування, виробництво пластикових вікон або меблів та інших простих товарів і послуг для внутрішнього споживання стане, за рідкісним винятком, основним способом реалізації підприємницьких зусиль.

 

Цей результат дозволяє зробити деякі висновки. По-перше, через те, що вибір сфери діяльності визначає попит на фактори виробництва, виробничий капітал, а також на висококваліфікованих фахівців, що ними керують, — інженерів, програмістів та інших — вони в подібній економіці виявляються менш затребуваними. Попит же на менш кваліфіковану працю клерків і робітників, навпаки, зберігається на високому рівні. Немає нічого дивного в тому, що в країні, де бізнес складається з компаній, котрі виробляють прості товари і послуги, є попит на сеґмент випускників з обмеженою юридичною й економічною освітою: щоби типова фірма в такій економіці функціонувала, їй зазвичай треба заповнити вакансії в її юридичному управлінні, бухгалтерії, а також менеджменті.

 

По-друге, стають зрозумілішими регулярні проблеми багатих сировинними ресурсами економік. Зростання доходів від природних ресурсів дозволяє їм імпортувати виробничий капітал і поліпшити інфраструктуру. Але якщо інші інґредієнти економічного зростання, такі як освіта, захист прав власності, банківські кредити, робота митниці та ін., недостатньо розвинені, то великі можливості купити виробничий капітал можуть не дати результату. Зважачи на поганий захист прав власності підприємці будуть боятися інвестувати в технологічні виробництва. Дефіцит освіти і знань про те, як випускати і продавати складні експортні товари, обмежить бізнесменів у виборі проектів, дозволивши формулювати переважно прості бізнес-ідеї, на кшталт відкрити магазини, каварні чи випускати меблі. Складність отримання кредиту в банку також, найімовірніше, змусить бізнесмена відмовитися від відкриття технологічної компанії. У результаті підприємницька активність знайде свій вихід у секторах, що пропонують товари і послуги для внутрішнього споживання, продаж імпорту.

 

Експорт деревини в XIX ст. допоміг розвитку шведської економіки — бо до часу сировинного буму в цій країні існував порівняно надійний захист прав власності, корпус підприємців із технічними та природознавчими знаннями (до якої, зокрема, належали Ерікссон та Нобель), а також багато інших інґредієнтів зростання. У результаті в країні з'явилися всесвітньовідомі технологічні експортні компанії, що формують стійкий попит на виробничий капітал і кваліфікованих фахівців, у тому числі і з інженерною та природничою освітою. У Венесуелі ж в останні 18 років інститути приватної власності і ринку зазнали глибокого руйнування, а обсяг інженерного корпусу зі знанням міжнародних ринків складних товарів і відповідних технологій був недостатнім. У результаті замість зростання країна наближається до гуманітарної катастрофи.

 

Таким чином, інґредієнти економічного зростання – інститути, знання, фінанси та ін. – визначають кшталт економіки і затребуваність факторів виробництва, таких як виробничий капітал, освіта або малокваліфікована праця. Навряд чи варто сподіватися на те, що цей кшталт можна поміняти за рахунок простих фіскальних заходів, як-от зниження податків, або що він зміниться сам під впливом зростання доходів. Потрібно безліч реформ, що позитивно впливають саме на фундаментальні фактори зростання економіки.

 

Автор – старший науковий співробітник Інституту економічної політики ім. Гайдара

 


Иван Любимов 
Выживут простейшие
Ведомости,  04.05.2017
Переклад О.Д.

 

 

 

04.05.2017