НАЦІОНАЛЬНА ІДЕОЛОГІЯ – НЕОБХІДНА УМОВА УКРАЇНСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ
Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.
Воно в Бога було споконвіку.
Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.
(Від Івана, 1.1-1.3)
Модне зневажливе ставлення до "ідеології", тобто до всіх загальних принципів чи "ізмів", є типовим для розчарованих соціалістів.
(Фрідріх фон Гаєк)¹
Де провідна каста забуває «коритися богам», там перестає їй коритися світ, там стає вона в службі фальшивим богам нікчемна, труслива і дурна, а суспільність, не зціплена зсередини міцними нитками морального закону, тратить опірну силу і стає легкою здобиччю демагогів і наїзників, пасивним страждальником, над яким не зглянеться Справедливість".
(Дмитро Донцов)²
Україна знаходиться в дуже хиткому стані, що загрожує самому її існуванню. І саме це може здетонувати явище, яке матиме історичне значення у розвитку людства. Це – відродження християнського духу і чеснот в умовах глобалізації. Адже в наших умовах християнські цінності, які впродовж історії людства не раз доводили свою життєздатність та Божественне походження, залишаються чи не єдиними, які ще могли б вселити віру, надію і впевненість у серце кожного громадянина.
При цьому вони найкращим чином служать завданням економічного відродження, адже відомо, що рівень життя цивілізованих націй, на яких ми часто орієнтуємось, був би неможливим без свідомого та жорсткого дотримання ними етичних норм. Як зазначав Макс Вебер, "питання про рушійні сили експансії сучасного капіталізму – це насамперед не питання про джерела тих грошових ресурсів, які використовує капіталіст, а питання про розвиток капіталістичного духу. Там, де він виникає і утверджує себе, він здобуває потрібні йому грошові ресурси, а не навпаки". Становленню "духу сучасного капіталізму", тобто "того способу мислення, який пов’язаний із систематичним і раціональним прагненням до наживи в рамках своєї професії" ми значною мірою зобов’язані розвитку протестантизму, внаслідок чого релігійні погляди стали тісно переплітатися із світськими. "Реформація не стільки усунула панування церкви у повсякденному житті, скільки замінила одну його форму на іншу; причому це була заміна панування зовсім необтяжливого, на ту пору практично маловідчутного, здебільшого майже формального, неймовірно обтяжливою і жорстокою регламентацією поведінки, яка глибоко проникла в усі сфери приватного і громадського життя".³
На основі індивідуалістичного трактування християнських норм потрібно розробити систему цінностей та принципів щоденної поведінки громадянина, які угодні Богові, сім’ї, громаді та нації в цілому. Опора на індивідуалістичну систему цінностей є не тільки необхідною, а й єдино можливою. Адже в нинішній надзвичайно складній внутрішній та зовнішній ситуації, в якій перебуває Україна, залишається реальна можливість декларування та захисту лише дуже обмеженого переліку колективних цінностей загальнонаціонального характеру, які не мають жодних застережень в очах абсолютної більшості її громадян. Такими на сьогодні є державний суверенітет України, державність української мови та державна символіка. У всьому іншому на перше місце повинні вийти цінності індивідуальних свобод громадян у межах, які не порушують таких же свобод інших громадян. Таким чином національна ідеологія покликана задати кожному українцеві таку систему цінностей та поглядів, які, з одного боку, допомагали б йому якнайкраще вписувати свій мікросвіт із своїми особливими потребами у макрокосмос економічних відносин, а з іншого, – давала би впевненість, що така його поведінка найкращим чином служитиме інтересам виживання та розвитку нації в цілому.
Необхідність опори на індивідуалістичну систему цінностей свободи та конкуренції повинна базуватися на усвідомленні того, що у нинішньому складному світі формули колективного пристосування до мінливих обставин немає і бути не може. Життя – багатоманітне, проблем – надто багато, вони – складні, єдиного рецепту їх вирішення немає, ще важче досягнути спільної згоди й організувати колективне їх подолання. У більшості випадків набагато легше виживати малими групами чи поодинці, виходячи із локального розуміння нагальних викликів і доступних засобів їх подолання.
З цього також випливає, що ніхто не в праві претендувати на допомогу з боку суспільства чи громади, не зробивши все можливе для самостійного поліпшення власного становища. Цілком очевидно, що сім’ї, родині, громаді й нації в цілому легше виживати і краще, якщо кожен буде здатен не тільки самостійно розв’язувати свої особисті питання та реалізовувати власні устремління, не ускладнюючи цим самим завдання виживання малої чи великої групи, до якої кожен із нас належить, а й, у разі чого, буде спроможний прийти на допомогу іншому члену групи чи, коли проб’є дзвін, стати на захист загальнонаціональних інтересів.
Це правильно за умови, що способи виживання окремого індивіда прямо не суперечать інтересам інших членів групи чи суспільства в цілому. Адже батько сімейства не може використовувати все зароблене на особисті потреби, нехтуючи інтересами сім’ї. Не може чиновник виживати, беручи хабарі та розкрадаючи кошти платників податків. Не може окрема політична сила заради власного виживання закликати на допомогу зовнішні сили і ставити за мету будь-яким чином знищити опонента. Або ж – забезпечувати свої інтереси, нехтуючи інтересами спільноти. Не може викладач вузу виживати, беручи побори у студентів. Не можна виживати на рекламі, руйнуючи при цьому суспільну мораль. Не можна виживати, торгуючи наркотиками, тощо. Не можна вимагати заробітну плату, не заробивши її. Не можна претендувати на підприємницький прибуток, не запропонувавши на ринок потрібний продукт на конкурентних умовах і т.д. Тобто у всіх випадках кожен має право на життя і зобов’язаний це право реалізовувати конкретними діями, але ці дії не повинні суперечити певним нормам поведінки. Порушення цих норм руйнує сім’ю, родину, громаду, окрему організацію і суспільство в цілому.
Національна ідеологія покликана дати чіткі відповіді на десятки актуальних питань сьогодення. Насамперед потрібно наголосити, що сьогодні порятунок нації, знесиленої від постійних розчарувань у політиках і державі, у певних ідеях, слід бачити у служінні. Служінні у щоденній праці, праці на ниві своєї професії. Безупинно і раціонально створювати і примножувати багатства, розумно обмежуючи своє споживання. Таким чином концентруючи багатство нації!
Повинно прийти усвідомлення, що професія – це покликання. "Покликання" – у духовному значенні цього слова. Тоді успіхи у професійній діяльності свідчать не тільки про міру самовіддачі, а й ще вище – про міру використання даних Богом даних талантів. Професійні успіхи, вимагаючи самовіддачі, зменшують приводи для гріха, а свідоме аскетичне ставлення до життя мінімізовує гріх у людині. Саме на цьому, напевно, ґрунтується віра в "обраність", що є важливим поняттям серед протестантів.
Людина повинна скромно оцінювати свої заслуги і досягнення, не порівнювати їх з іншими, пам’ятаючи, що кінцева оцінка залежить від повноти використання наданих талантів. Але самі успіхи у професійній діяльності повинні посилювати віру в обраність.
Усвідомлення трудових результатів і нагромадження багатства кожним громадянином повинні стати національною ідеєю. Адже останнє свідчить як про професійні успіхи, так і про стриманість у споживанні.
Українці повинні відгострити свій індивідуалізм. Адже шлях до Бога у кожного свій. До нього не ведуть широкі дороги. Звідси – принцип особистої відповідальності. Тобто не перекладати на ближніх, громаду, суспільство свої проблеми і пам’ятати про свою відповідальність.
Повинно прийти усвідомлення, що нині поширена практика користування різними привілеями, пільгами та субсидіями так само є шкідливою, як і корупція та хабарництво. Ніхто не має права сприймати їх як належне. Кожен громадянин повинен чітко затямити, що немає державних грошей – є лише кошти платників податків. Так само, як і те, що ніхто нікому нічого не винен!
Потрібно піддати серйозній корекції нинішні ментальні погляди на багатство та бідність. Адже багатство само по собі не є ні благочестивим, ні гріховним. Це залежить лише від того, яким способом воно здобуте або яким чином воно використовується. Не може викликати осуд багатство, здобуте без насильства й обману в умовах чесної конкуренції. Це ж стосується і використання благ, якщо вони йдуть на створення комфортних умов, які необхідні для збереження високої працездатності та повноцінного життя сім’ї, її фізичного і духовного розвитку, а не на задоволення забаганок плоті та показну розкіш.
У той же час бідність, якщо вона не зумовлена якимось об’єктивними причинами, найчастіше свідчить про лінощі, небажання підвищувати свій професійний рівень, продуктивність і якість своєї праці, нести відповідальність за взятими на себе зобов’язаннями, невміння організовувати свою працю, нераціональне використання наявних ресурсів, у т.ч. ресурсу часу і т.д.
Більше того, дуже часто саме бідність стає причиною заздрості, злодійства й інших пороків людини. Ці пороки ще більше віддаляють людину від потреби чесної праці, що несе їй наступні неминучі лиха.
Потрібно провести розгляд поняття ділової етики в умовах сучасної України. Насамперед – дати відповідь на питання, що означають такі поняття, як "чесний бізнес", "чесна конкуренція", "виконання взятих зобов’язань", а для найманих працівників – "працьовитість", "старанність", "чесність", "відповідальність", "пунктуальність", "надійність" і т.д.
Значна частина актуальних в Україні проблем, як-от корупція, високе податкове навантаження, складність ведення бізнесу і т.п., є результатом живучості ідей патерналістської держави. Саме це лежить в основі агресивного соціального популізму українських політиків, що унеможливлює проведення ефективних ринкових реформ, спрямованих на скорочення державних функцій, розширення індивідуальних свобод та стимулювання конкуренції. Тому, формуючи ідеологічну платформу сучасної української нації, доведеться остаточно порвати із колективістськими стереотипами та прийняти індивідуалістичні цінності свободи та конкуренції як основний принцип побудови суспільних відносин.
Економічним та політичним підґрунтям української клептократії є гіпертрофований перелік функцій, прав і повноважень, а також ресурсів, якими наділені нинішні державні інституції. Водночас саме надмірне уповання на державу є основною причиною тотальної недовіри до української влади. По суті, віра в добру та справедливу державу є не що інше, як одна із найнебезпечніших форм ідолопоклонства. Адже саме це служить джерелом постійного розширення повноважень бюрократії та зменшення свобод громадян. Конструктивна недовіра, помножена на ефективний контроль – ось що повинно визначати ставлення громадян до діяльності органів влади всіх рівнів. Своєю чергою, це потребує різкого обмеження та децентралізації владних повноважень, а також раціональної побудови системи органів влади таким чином, щоби мінімізувати можливі суспільні втрати у разі приходу до влади навіть найгіршої людини із її найгіршими намірами. При цьому кожен громадянин зобов’язаний через існуючі механізми народовладдя активно впливати на хід життя на рівні громади та суспільства в цілому, несучи особисту відповідальність перед своїми нащадками!
Події на Майдані та російсько-українська війна вкотре довели, що християнські цінності й прагнення свободи є невід’ємною часткою українського характеру. Це особливо помітно на контрасті з більшовицькими ідеями і гаслами, які проголошують у лугандонських "республіках". Більше того, події в Україні також ідуть врозріз із тими тенденціями, що відбуваються в сучасній Європі. Не випадково французький філософ Бернар-Анрі Леві, якого називають тіньовим міністром закордонних справ Франції, заявив: "Я був на Майдані двічі. На початку і в його найтемніший час. По-перше, тому що коли великий народ стукає у двері Європи, ми маємо відповісти. По-друге, я негайно зрозумів, що в цьому і наш інтерес. У цій замерзлій Європі, яка вже не вірить у себе, яка має таку низьку довіру до власних цінностей, це шанс мати Україну, яка в неї вірить. Україна дає нову, свіжу духовну кров європейському проекту".
Василь Магас, Львівський національний університет імені Івана Франка
____________
¹ Хайєк Ф.А. Право, законодавство та свобода: Нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії: В 3-х т. Т. 1.: Правила та порядок: Пер. з англ. – Сфера, 1999. – С. 89.
² Донцов Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич: Відродження, 1991, – С. 23.
³ Вебер Макс. Протестантська етика і дух капіталізму // Перекл. з німецької О.Погорілого. – К.: Основи, 1994. – С. 62, 59, 39.
12.04.2017