Перейти до основного матеріалу
Пошукова форма
Пошук
галичина
в уkраїні
у світі
штуkа
науkа
дисkурси
минуле
1897
1922
1947
🕛
Toggle navigation
Стислість дуже добра в тому разі, якщо нас розуміють, — або якщо нас не розуміють
Батлер
До теми
У дзеркалі журналу «Кіно-Театр»
Лариса Брюховецька
Українці – сильна нація: військовики захищають землю, а ми як видання захищаємо культуру України, адже національна ідентичність відображається в культурі, і в мистецьких виданнях так само.
21.05.25
|
|
Штука
Шопен і Скорик: концерти «Віртуозів»
Оксана Рапіта
Монографічна Шопеніана — це, безумовно, виклик, але це і довіра, і любов до Мистецтва, до Музики, до Шопена. Другий концерт — до певної міри портрет Мирослава Скорика, але у джазовому вимірі.
20.05.25
|
|
Штука
Чергові вирішальні дні
Юрко ТИМЧУК
Коли головний у Білому домі говорить: "Якби Путін не загруз у багні зі своїми танками, вони були б у Києві за 5 годин", – а такий самий у Кремлі каже, що "для довготривалого стійкого миру потрібна війна", то розумієш, що тут санітари вже не допоможуть.
20.05.25
|
|
Україна
«Природний роман» Ґеорґі Ґосподінова
Марина Горбатюк
Цей твір метамодерністський, його можна розглядати як філософський експеримент, метою якого є деструкція впорядкованого мислення про людину, тілесність, час, мову.
19.05.25
|
|
Штука
Театр на вокзалі: Перселл у дорозі
Трагедія, комедія і драма — все це є у музиці Перселла, коли кожен твір — маленька вистава. Наталія Половинка відкриває лаштунки театру Перселла, співом веде в ігровий світ образів його музики.
18.05.25
|
|
Штука
Гірка перемога
Олеся Ісаюк
Лиш усвідомлення, що ворог остаточно зламаний, може дати геноцидним досвідом зраненій спільноті відчуття безпеки. Символічний тріумф є припечатуванням абсолютної перемоги, його вимагає колективна підсвідомість
18.05.25
|
|
Україна
Qırım
Віталій Портников
...Бо Коцюбинський розумів, наскільки близькою є доля, переживання і поневіряння кримськотатарського народу для того народу, для якого він писав і перетворював літери на музику.
18.05.25
|
|
Дискурси
Затяжні дощі
Василь МАХНО
Просвітлення й надії на припинення зливи не було. І подумалося, що час писання роману – наче затяжний дощ, бо ніколи не знаєш, коли він почнеться і коли закінчиться...
17.05.25
|
|
Дискурси