Чи стане Китай новим лідером глобалізованого світу
Лавреат Пулітцерівської премії Ліакват Ахамед в одному зі своїх есеїв про валютні війни якось писав, що Велика депресія сталася в 1930-х роках, бо на світовій арені утворився своєрідний вакуум лідерства: Лондон вже не мав змоги вести світову економіку за собою, а Вашингтон ще не відчував такого бажання.
Подібні періоди економічного інтерреґнум — занепад одного світового центру і виникнення іншого — детально вивчав відомий італійський економіст Джованні Арріґі. Відштовхуючись від ідей французького історика Фернана Броделя про взаємодію цивілізацій і світ-системної теорії американського соціолога Іммануїла Валлерстайна, Арріґі запропонував теорію циклічного розвитку капіталізму. Згідно з цією теорією протягом століть — від економічної гегемонії Венеції до Ґенуї, від Ґенуї до Фландрії, від Фландрії до Британії, від Британії до США — зміна одного світоустрою іншим супроводжувалася небувалим зростанням фінансового сектора в таборі в'янучого лідера.
Пояснював він це просто: вичерпавши очевидні можливості накопичувати капітал за рахунок отримання прибутку в реальному секторі, економіка країни-лідера переходила в режим розростання сектора фінансових послуг і спекуляцій. Це знаменується «сигнальною кризою» — початком зміни світоустрою і переходу економічної геґемонії до нового лідера. Перехід закінчувався «термінальною кризою», яка на деякий час занурювала всю світову економіку в хаос.
В монографії «Довге двадцяте століття», опублікованій в 1994 році, Арріґі висловив припущення, що сигнальною кризою економіки США був розпад Бреттон-Вудської системи на початку 1970-х, після чого настала небувала лібералізація фінансового сектора. Арріґі вважав, що в першій чверті XXI століття ми станемо свідками термінальної кризи старої системи світоустрою, після чого економічна геґемонія перейде від США до Південно-Східної Азії, зокрема в Китай. Понад двадцять років тому така думка була далеко не очевидною.
Рівень хаосу при новій зміні режиму зі слів Арріґі мала би залежати від двох чинників. Перше — це наполегливість США в збереженні колишнього світоустрою і відмова прийняти за належне виникнення нових центрів світової економічної активності. Друге — це розвиток інститутів в Китаї і готовність країни взяти на себе роль лідера у світі. В цьому світлі характер риторики нового президента Трампа власне вказує, що США повторить класичні помилки економічних імперій минулого, замкнувшись на собі і не стараючись сприяти світовій трансформації.
Тим часом Китай довго м'явся в нерішучості. Але промова генсека ЦК КПК Сі Цзіньпіна про глобалізацію на економічному форумі в Давосі минулого тижня однозначно свідчить, що Китай нарешті дозрів. Сайт форуму лаконічно описав основний меседж зустрічі 2017 року приблизно так: «Вітаємо нового лідера, Китаю! Прощай, США! Де місце Європи в новому світовому порядку?» Перефразовуючи Ахамеда, Китай вже готовий. Однак, згідно з Арріґі, хаос все одно доведеться пережити.
Автор — декан факультету економіки Європейського університету в Санкт-Петербурзі
Максим Буев
Правила игры: Предсказанный хаос
Ведомости, 23.01.2017
25.01.2017