«Тому, брати і сестри, вчіться виробляти міфи. Вони ринково твердіші за золото, не займають місця на складі і не бояться мишачого апетиту. Все інше приречене. І нема на те ради».
Володимир Єшкілєв
1
цСмОБ`ЄКТ9116 - довготривалий (01.04.2016 – 01.01.2017) арт-проект місцевого художника-концептуаліста Мирослава Яремака, що втілюється на запрошення директора Івано-Франківського ЦСМ Анатолія Звіжинського.
Метою названого проекту є сприяння актуалізації, динамізації та зростання якості художнього процесу сучасного Івано-Франківська засобами низки власних мистецьких та довколамистецьких практик, успішно втілених художником Мирославом Яремаком у рідному місті та за його межами, починаючи з ‘90-х. Арт-проект цСмОБ’ЄКТ9116 має темпоральну та поліформатну структуру, визначену динаміку і розрахований на гнучкість креативних актуальних потреб. Станом на травень 2016 р. втілено наступні складові частини арт проекту: перформенс КОНТРІНВАЗІЯ, початок серії акцій вербальних перформенсів ДІАЛОГИ\ІНТЕРВ`Ю\БЛАБЛАБЛА, виставка-жест РЕТРОПЕРСПЕКТ.
КОНТРІНВАЗІЯ – це умовна, сформатована у вигляді артперформенсу рецензія\реагування глядача-художника на меседж виставки Євгена Самборського «МИ ТІ НА КОГО МИ ЧЕКАЛИ», що перед тим відбулася у Івано-Франківському ЦСМі. КОНТРІНВАЗІЯ торкається проблематики суспільної інтелектуальної неуважності\ненаповненості локальних арт-процесів. Наслідком є невиправданий нігілізм щодо користі нерозривної тяглості, яка проявляється серед нової генерації українських художників. Перформенс КОНТРІНВАЗІЯ втілено 01.04.2016, і задекларовано, як початок довготривалого арт-проекту цСмОБ`ЄКТ9116. Одночасно перформанс є його умовним епіграфом.
ДІАЛОГИ\ІНТЕРВ`Ю\БЛАБЛАБЛА – це серія публічних комунікативних перформансів поміж суб’єктами, художником-автором та важливими персоналіями – учасниками міського соціального та арт-процесу. Основною тематикою зустрічей-спілкування є актуалізація проблематик, що стосуються художнього процесу у сегменті візуальної культури Івано-Франківська.
РЕТРОПЕРСПЕКТ – виставка-жест, концептуальна двочастинна стаціонарна експозиційна акція, що демонструє темпоральну (часову) тематику. Перша частина реалізована у вигляді погляду в минуле, або з минулого. Виставка-показ представляє відібрані, починаючи від 1986 року, авторські артефакти – картини, асамбляжі, фрагменти інсталяцій, редімейдів, артоб`єктів та ін. з яскраво вираженими часовими ураженнями (у вигляді товстого шару пилу, павутини, іржі, пошкодження вогнем, водою, біологічних субстанцій (пліснява, грибок), антропоеманацій (піт). Другу частину РЕТРОПЕРСПЕКТу виявлено у епістолярних можливостях, публічному демонструванні сформульованих відкритих листів-запрошень актуальним діячам соціального та арт-процесу до участі у серії публічних діалогів стосовно минулого, теперішнього та майбутнього Івано-Франківської візуальної художньої сцени. Це чергова спроба зазирнути у майбутнє часового та урбаністичного простору. Завершення другої частини передбачає розсилання названих запрошень адресатам.
2
Навіщо ми тут – таке питання рано чи пізно досягає кожного. Або ні. Чи може виставка, набір артефактів, праця художника, поета наблизити до розуміння присутності у цьому світі? Речі, продуковані митцем, швидко застарівають, втрачають актуальність, салонну привабливість, непомітно перетворюючись в непотріб. Естетика змінюється швидше за етичні норми, а економіка зависає в кризах. Чи є сенс фіксувати тепер і тут, намагатися творити універсальне, етнічно незабарвлене, релігійно нефіксоване? Громадити роботу реставраторам, археологам, критикам? Чи нічого не робити?
Млявість і безперспективність провінційного мистецького процесу час від часу доводиться струшувати поодинокими інвазіями в особистий інтелектуальний простір сонних містян і приїжджих шанувальників арту. Довготривала й багатоходова мистецько-соціальна акція Мирослава Яремака ставить за мету розворушити затхлий триб життя та помислити про величне. А то й про вічне. Художник примушує посадовців до діалогу, а глядачів вчергове замислитися – навіщо поет в цей убогий час? Виставка понівечених часом артефактів дозволяє по іншому сприйняти дійсність і нагадати про швидкоплинність життя. «цСмОбєкт9116» розшифровується як зведення в одне слово декількох понять – ЦСМ, Соб’єкт, 1991 та 2016 роки. ЦСМ – тут і тепер, інституція, що виникла на уламках і спогадах про міжнародну бієнале «Імпреза» та поняття «станіславський феномен». Соб’єкт –рефлексія на актуальний і нашумілий свого часу персональний проект художника, що окреслював межі перетину індивідуального і суспільного. Цифри фіксують часові рамки тривання ілюзії.
Застосовуючи дизайнерське проектне мислення для творення концептуальних рішень, щодо власних мистецьких жестів, Мирослав Яремак створив в невеликому просторі Івано-Франківського ЦСМ послідовну ретроспективну експозицію. Намальована, розкреслена схема, чіткий, послідовний перелік дій, прагматична логістика рухів – усе це є логічним підґрунтям для банальної, на перший погляд, виставки артефактів, що слугують для автора реєстром важливих життєвих споминів.
Виставка продовжує авторське дослідження часу, спроб його фіксації, рефлексії на зміни, яких зазнаємо і спроби його (час) обдурити. До експозиції відібрано праці, що найбільше піддалися часовому впливу – руйнації, деформації за 30, 20, 7 років. Вогонь, пилюка, вологість, павутина, іржа, пліснява, гниль, цвіль, фізичні травми, що спричинили відшаровування фарби, тріщини, кракелюр спричинились до часткового знищення поверхні твору або й повністю змінили його первинний вигляд. «Втомлені» артефакти ніби щойно видобуто з недоглянутих музейних схронів, визволено від пут павутиння та подекуди струшеного пилу. Такий собі музей забутих речей. Чи є потреба комусь проявляти інтерес до покинутого мотлоху, до історій його виникнення чи місць експонування?
Найдавніша праця «Двоє» (1986, двп, лаки, рельєфна паста, природні впливи, експерименти з художніми матеріалами) тепер зовсім не схожа на ту, що була створена у Львові за два місяці до Чорнобиля. Позбавлена лакованого лиску, покручена поверхня картону вкрита «мохом покинутості», мовби привезена зі сталкерівської зони. Відправна точка для дослідження власної творчості. Колись, каже автор, лакована поверхня нагадувала кришку піаніно. Музика – важливий елемент естетики Яремака.
«Алегорія самовпевненості» 1987 (п.о.) – перші авторські вправляння з сюрреалізму, чимось тепер схожа на ескіз до варіанту посіпаки з мультфільму. Шар пилу та бруду на поверхні полотна облагородився і виглядає частиною авторського задуму. «Ієрархія» 1987 (двп, о.), переживши стихію вогню, перетворилася на нерукотворний артефакт, що зворушує своєю крихкістю. Роботи доброго художника повинні горіти, перейти крізь вогонь, воду і … ринок. Наступні три полотна – ефектна ілюстрація навернення до популярного сюрреалізму. «Ремінісценція», «Консолютія» та «Контра спемсперо» (усі 1990, п.о.) і тепер привертають увагу любителів цієї стилістики, які радо готові побалакати про впливи Сальвадора на Мирослава. Вперше демонструвалися на першій авторській виставці художника «АБО» в Івано-Франківську в 1990 р. Дивно тільки те, що вони не продалися тоді. На сюрреалістичному абсурдному тлі нагромадження геометричних фігур. Ефектні зразки праць для усвідомлення молодими художниками – працювати та зависати на пленерних завданнях в пошуках імітації краси чи пробувати занурюватися глибше, досліджувати підсвідоме, або замислюватися над сенсами, маніфестувати концепції.
Екзистенційні пошуки себе, свого місця в цьому світі проілюстровано «Спробою банального автопортрету №2». Білий прапор капітуляції та тіло (голова), занурене глибоко в пісок – спроба втечі від себе самого?
Декілька абстрактних праць демонструють власну декоративну естетику, неодноразово втілену в оформлені інтер’єрів. В усьому іншому, це певний транс, під час котрого створюється абстрактний артефакт, позбавлений концептуальних сенсів. В роботах середини ‘90-х художник досліджує природні матеріали, їх взаємодію з дизайном. Живі рослини (трави, виноградний сік, цвіт кульбаби), комахи, вапняний тиньк опиняються на полотні, на дошках та продовжують певен час своє органічне існування. Природний цикл рослини – цвітіння, розпорошення насіння стають предметом мистецтва (свого часу, подарована Іздрику картина засіяна насінням кульбаби, вибухнула вночі дозрілими парашутами, що повільно опускалися долу).
Дизайнові пошуки митця зафіксовані в декількох втілених та не затребуваних предметах – рекламній конструкції («сОб’єкт»), кріслі з кумедними антропоморфними ніжками та фірмовій футболці (арт-клуб кафе «Химера»). Ці предмети слугували завершальною точкою виставки, котра на цьому не завершувалася. На скляній вітрині галереї розміщувалися листи-запрошення художника посадовим особам різноманітних місцевих структур – від голови міста, голови обласного відділення НСХУ, головного архітектора, директора художнього музею до …. Усього 16 листів, з пропозицією до діалогу, щодо ситуації з мистецьким процесом у місті. В доінтернетну епоху лист писався в майбутнє, бо його прочитувалося через певний проміжок часу після отримання. Таким чином, знову увагу глядача зосереджено на проблемі часу, точніше, перманентних змін. Паперовий лист, як своєрідний анахронізм, що надає матеріального відчуття мінливості. Представлення майбутнього в концептуальному форматі – мейл-арт – обрано як процесуальний жест. Художник у своїх стратегіях використовує будь які тактичні технології для приваблення уваги.
Місія художника – вирвати обивателя з повсякдення суєти суєт, навернути його увагу від проблем виживання і споживацтва до розуміння екзистенційних глибин таємниці буття. Навіщо людині розум? Для консумпції чи політичних дебатів, для торгових хитрощів чи економічних розводів, для того, щоби приймати на віру чи упокорюватися переконанням?
Проект насправді розпочався ще 1 квітня на виставці Євгена Самборського, де Мирослав Яремак виконав перформанс, що закликав до діалогу молоде покоління митців. Очікуємо на відгук. Ще очікуємо.
3
Мирослав Яремак — український художник-концептуаліст. Живе і працює в Івано-Франківську. Займається contemporary art. Працює у жанрі art relation зі створеною особистою концепцією мистецької стратегії та за допомогою інтерактивних тактик.
Навчався в Косівському технікумі народних художніх промислів (1982, диплом з відзнакою) і Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1989, диплом з похвалою). Виставкову діяльність розпочав у др. пол. 1980-х у Львові. Учасник понад сотні художніх виставок, конкурсів, мистецьких акцій, серед іншого міжнародних, як в Україні, так і за кордоном. Автор та куратор декількох важливих арт-проектів, втілених в Івано-Франківську. Запрошувався до участі в експертних радах та журі конкурсів, пов’язаних з візуальною культурою та мистецтвом. Володар низки міжнародних та українських мистецьких кваліфікаційних нагород та відзнак.
Яремак — одна з ключових особистостей (поруч з Ю.Андруховичем, Ю.Іздриком, Т.Прохаськом, Р.Котерліном та ін.) у творенні динаміки культурного життя в Івано-Франківську ‘90-х років, відомого під назвою «станіславський феномен». Творчість митця була визначальною для культурної художньої парадигми у процесі змін від соцреалізму до постмодернізму, суспільства вільного ринку. Вона підкреслює самодостатність творчої персони, можливість виразного функціонування художника поза офіційними організаціями та державними структурами.
Досліджує сферу міфу (міфології, містифікації, імітації) арт-процесу. Пріоритетом для митця є не стільки створений артефакт, скільки сама постать креатора, відповідального учасника соціуму, суспільного життя. У його художній самореалізації важливим є форматний дискурс герметичності, капсулярності — як антитеза загальноприйнятій доцентровій, метропольній векторності художнього буття. Для Яремака характерна виважена точність вибору актуальної тематики, форми художнього жесту, як у часовому, так і формальному контекстах. Для втілення своїх концепцій художник використовує живопис, графіку, інсталяцію, перфоманс, дизайн, арт-менеджмент, піар-технології та інші художні та дотичні форми.
08.08.2016