...Закінчуючи останні такти, співуча, довга нота повисла в повітрі. Хвилина тиші, і раптом зал вибухав оплесками.
На сцені стоїть трохи зніяковіла маленька дівчинка. В руках у неї скрипка. В тоненьких її руках вона здається великою і важкою. Але дев'ятирічна Сильвін Аптер щойно грала "Гавот" Люлі, і скрипка під її смичком була ніжна і послушна.
Коли Ніколо минуло п'ять років, сіньор Анріко Паганіні взявся навчити сина гри на скрипці. Він вирішив зробити з нього маленьке чудо, щоб з його допомогою поправити свої справи, які похитнулися від біржових спекуляцій. З цього часу скрипка стала для Ніколо зброєю мук. Старик бив хлопчика до втрати свідомості за найменшу помилку, примушуючи повторювати один і той же пассаж. З дня на день, з року в рік, з впертістю дресировщика, він, не шкодуючи здоров'я дитини, добивався блискучого виконання. І Ніколо став скрипалем-чудом... Щастя Ніколо Паганіні заключалося в тому, що він був геніальний. Жорстока система виховання не вбила в ньому глибокої любові до мистецтва і до скрипки. Паганіні став справжнім геніальним музикантом, високо освіченою людиною свого часу.
А скільки невідомих паганіні погубила жорстокість батьків і покалічила нелюдська муштра! Одягнуті в традиційний оксамитний костюм, виходили на сцену бліді, затравлені маленькі живі автомати, щоб розважити ситий, самовдоволення натовп буржуа грою на скрипці чи роялі.
Ця вся жорстокість, нелюдська муштра немислимі в умовах радянської дійсності. Вся система музикального виховання в Радянському Союзі забезпечує нормальний ріст і розвиток високо обдарованих дітей. В нашій країні маленький Ніколо Паганіні знайшов би турботу до себе і до свого таланту.
Почуття радості за наших дітей ще і ще раз відчули ми на вечорі-концерті учнів Львівської музичної школи №1.
Один за одним на сцену виходили юні виконавці — скрипалі, піаністи, віолончелісти, діти 7—15 років. Багато з них були такі малі, що їх не було видно зза великих інструментів. Вони виковували твори Баха, Моцарта, Бетховена, Чайковського, Шопена, Вівальді, Косенка, Барвінського — класиків і сучасників, виконували з майстерністю і хвилюванням справжніх художників.
Важко виділити з маси виконавців кращих — всі старанно готувалися до концерту. І першокласниця Інна Козлакова — крихітна дівчинка з косичками, яка не достає підлоги ногами, сидячи на стільці, і випускниця Олена Фастнах, яка чудово виконала "Ноктюрн" Гріга, однаково мали успіхи. Тринадцятирічна Ліна Ранзер легко і проникливо виконала "Фантазію" Моцарта — один з виразних творів цього великого композитора. Юра Гречаник грав концерт для віолончелі Клейнгеля. Марілля Глімер з смаком виконала старовинний "Гавот" композитора Ромо... Найзначнішими на вечорі були виступи ансамблів: квартету, тріо, фортепіанних дуетів і симфонічного оркестру. Хороша зіграність І достатня техніка виконання дозволили створити високохудожню програму. Чудове враження лишив концерт для фортепіано з оркестром. Солісткою виступала чотирнадцятирічна Отілія Позамент. Оркестр складався з учнів школи. Треба було бути присутнім на вечорі, щоб почути, як чудово був зіграний концерт. З неменшим успіхом були зіграні квартет Гайдна і тріо Моцарта.
Академічний вечір продемонстрував талановиті музичні паростки, які любовно вирощуються і дадуть скоро багаті плоди. Він також говорить про велику і серйозну роботу, пророблену за рік дружним педагогічним колективом школи.
А. Лев.
