Нога в ногу з усіма трудящими нестримно йде вперед наша трудова інтелігенція, переважна більшість якої з перших же днів встановлення радянської влади повністю присвятила себе інтересам соціалістичної батьківщини, міцно зв'язала свою долю з народом, вірно служить йому.
У вузах і школах, медичних закладах і на підприємствах, в театрах і філіалах Академії наук — скрізь з величезною енергією і пристрастю розгорнули свою кипучу, багатогранну діяльність люди науки, культури і мистецтва.
На своєму життєвому досвіді вони наочно переконалися, як в радянській країні цінять діячів наукового і культурного фронту, відчувають велику підтримку своєї держави, народу, який не шкодує будь-яких коштів для того, щоб наукова думка всебічно розвивалась і квітла. І на цю батьківську турботу більшовицької партії і народу багатотисячний загін трудової інтелігенції відповідає наполегливою працею в ім'я і на благо вітчизни.
Зміни, нові явища в житті трудової інтелігенції полягають не лише в тому, що вона дістала широчезні можливості для розгортання своїх творчих сил і здібностей. Найбільш виразним і типовим проявом нового в середовищі трудової інтелігенції безперечно є — величезний потяг діячів науки, культури і мистецтва до оволодіння скарбницею революційної теорії — всеперемагаючим вченням марксизму-ленінізму.
Великі творіння корифеїв науки ще в недалекому минулому жорстоко переслідувались як "крамола". Зате школи і інші установи наводнювались всіляким псевдонауковим, контрреволюційним мотлохом, яким правлячі класи посилено намагались отруїти свідомість інтелігенції, всіх трудящих. Яких тільки мерзенних затій не робили буржуазно-поміщицькі наймити, все ж їм не вдавалося згубити прагнення до опанування справжньої науки-наук — марксизму-ленінізму.
Нишком, потайки з рук у руки переходили твори Маркса, Енгельса, Леніна, Сталіна, наповнюючи серця чесних людей незламною вірою в торжество цього вчення. І тепер, коли правда восторжествувала, коли у влади став її законний володар — трудящий, трудова інтелігенція одержала все для того, щоб опанувати марксистсько-ленінську теорію, вивчити славну історію партії Леніна—Сталіна, і застосовувати цю науку в своїй діяльності.
Жадібно, з величезним інтересом і захопленням професор і студент, лікар і вчитель, письменник і артист студіюють революційну теорію, пізнають закони розвитку суспільства і класової боротьби, озброюються знанням цих законів для того, щоб ще успішніше, ще плодотворніше працювати, творити.
Марсистсько-ленінське навчання стає життєвою потребою трудової інтелігенції. За Короткий курс, за вивчення творів класиків марксизму-ленінізму засіли тисячі людей. Багато товаришів цю роботу ведуть індивідуально, шляхом самостійного читання, інші — в гуртках. Чимало професорів і наукових працівників ось уже понад рік вчаться в Львівському вечірньому університеті марксизму-ленінізму. Серед слухачів ми бачимо таких видатних діячів науки, як професори Левицький, Кисілевський, Левченко і багато інших.
Інтерес інтелігентів до оволодіння більшовизмом величезний. Та немає підстав вважати, що партійні організації уже все зробили потрібне для того, щоб зразково організувати марксистсько-ленінське навчання трудової інтелігенції. Навпаки, в цій справі відчутно дають себе знати кампанійщина і казенщина.
Невже можна заперечувати, що в багатьох партійних організаціях, як в місті, так і на селі, єдиний вид, форму надання допомоги інтелігенції вбачили лише у створенні гуртків і проведенні лекцій.
Часом справа виглядає так: виділять пропагандиста, створять гурток і на цьому ставлять крапку. Нібито ми все зробили. Ново-Милятинський райком КП(б)У (секретар тов. Гнатусенко) створив два гуртки. Створив і забув. Тепер же виявилось, шо один з них зовсім припинив роботу, яким, до речі, керував... завідуючий відділом пропаганди та агітації тов. Пилипенко.
Тут, як і в багатьох інших місцях, немає того, щоб керівники райкому вникали у всі деталі роботи гуртка, з'ясовували і враховували запити слухачів, персонально розмовляли з ними, давали свої поради, всіляко домагаючись, щоб кожне заняття відбувалося в атмосфері творчого обміну думок, розбуджувало творчу ініціативу, захоплювало до більш поглибленої роботи.
Звідси завдання партійних організацій, райкомів партії — якнайшвидше подолати такі і подібні їм недоліки. Треба зрозуміти, що обов'язок райкому партії не зводиться лише до оформлення гуртка. Головне в тому, щоб трудова інтелігенція була забезпечена всебічною допомогою і підтримкою в навчанні.
Необхідно відзначити, що часті лекції для інтелігенції організовуються без всякого обліку запитів слухачів, іноді невдало добираються лектори. У Львівському клубі письменників відбулося ряд лекцій, але треба відверто сказати, що не всі вони задоволили слухачів. Письменники, наприклад, залишились незадоволеними лекцією тов. Ручка, яка пройшла надто на низькому рівні.
Значна частина інтелігенції, особливо в Львові, вчиться індивідуально, шляхом самостійної роботи над книжкою, не входячи до складу гуртків. Покищо надання допомоги цим товаришам іде головним чином по лінії проведення лекцій. Справа ця потрібна, але вона не вичерпує всіх форм допомоги. Мова йде насамперед про роль кафедр основ марксизму-ленінізму, вузів. На нараді завідуючих кафедрами що відбулася в обкомі КП(б)У, секретар ЦК КП(б)У по пропаганді тов. Лисенко цілком правильно вказував, що кафедри основ марксизму-ленінізму зовсім недостатньо працюють серед професорсько-викладацького складу.
Кафедри основ марксизму-ленінізму можуть і зобов'язані повсякденно сприяти, активно допомагати науковим працівникам успішно вивчати Короткий курс і твори класиків марксизму-ленінізму. Лекції, семінари, теоретичні співбесіди, конференції, особисті розмови працівників кафедр — ці і інші форми повинні, нарешті, стати системою в діяльності кафедр.
Перед трудовою інтелігенцією нашої області стоять великі і благородні завдання. І свою роль, свою місію вона буде виконувати тим успішніше, чим наполегливіше озброюватиметься марксистським філософським матеріалізмом, наукою марксизму-ленінізму. Обов'язок партійних організацій — з дня на день допомагати цим кадрам формувати свій соціалістичний світогляд.
