Справа фонду ДУС видається не одним такою загально відомою і вже майже нецікавою, що аж прикро про неї писати. Та проте мусимо на сторінках нашої преси вертатись до тієї справи безупину, аж поки вона не буде якслід поладнана.
Знаємо, що це таке державні конечності, без яких держава не могла б істнувати (військо, податки, буджет, тощо). Але й національні колективи мають свої національні конечності, без яких дальший розвиток, а тим самим істнування нації було б загрожене. І українська нація має такі свої конечності, до яких під цю пору належить необхідність забезпечити нашій університетській молоді дальші фахові студії створенням фонду Допомоги Українським Студентам.
Так доля судила, що хоч нема навіть одного міліона того українського населення, що живе тут на землях Ґен. Ґубернаторства, але воно мусить пожуритись долею понад 800 українських студентів. Тому треба напружити усю нашу матеріяльну спромогу, щоб тієї національної конечности не проґавити і не занедбати.
Надто бідний під цю пору наш народ, щоб міг собі дозволити з байдужно-легким серцем махнути рукою на таку цінність, що нею стане для розбудови нашої культури пробоєвий курінь 800 молодих фахово вишколених працівників. Не дозволяє нам на це велика відповідальність перед рідною історією.
Дотеперішня збірка на фонд ДУС не задовольняє, бо хоч деякі нечисленні одиниці гарно виконали свій обовязок, проте загал не відгукнувся якслід. Може це тому, що це ще зимовий час вплат на зимову допомогу, але мабуть таки тому, що загал ще не добачив у цьому національної конечности.
Та чи можливо навіть серед нашого незаможнього громадянства зібрати відповідний на таку ціль фонд? Можливо.
Розгляньмо уважно ось такі цифри:
На землях Ґен. Ґубернаторства начислюють 700.000 українців. Приймім, що дітей, старців, немічних, безробітних, цілком бідних і не зовсім свідомих буде разом рівно половина, то останеться ще 350.000 таких, які без шкоди для свого домашнього буджету зложать відповідну суму. Приймім, що з отих 350.000 таких, що більше як 5. зол. одноразово на 1. рік не могли б зложити, буде 100.000, то дасть це суму — 500.000 зол., дальших 100.000 зложать по 10 зол. — 1,000.000 зол., дальших 100.000 по 20 зол. — 2,000.000 зол., дальших 35.000 по 50 зол. — 1.750.0000 зол. і останніх 15.000 по 100 зол. — 1,500.000 зол.
З тих останніх, матеріяльно найсильніших (що з радістю, а не з завистю підчеркуємо) є й такі, яким не 100 зол., а навіть кілька тисяч, не буде завеликим видат ком на таку благородну ціль. Таким робом зібрався би фонд 6.750.000 зол. Самі річні відсотки по думці нового відсоткового розпорядку дали б коло 200.000 зол.
Та коли б ми навіть зменшили вище наведені цифри на половину — то все ще мали би 3 міліони з половиною.
Способи збірки можуть бути різні. Деякі з них подав уже на сторінках "Краківських Вістей" м-р М. Ценко, вказуючи влучно на великі міліонові суми прокурювані нашим населенням, при чому назвав теж оподаткування на довший час кращим способом, ніж одноразовий даток.
Однак одноразовий даток практичніший з уваги на дешевшу адміністрацію, хіба що можна би розложити комусь даток на кілька місяців при його постійних місячних доходах.
Тому при помочі УЦК та краєвої сітки УДК, яким відома є матеріяльна спроможність своїх членів не членів — слід негайно перевести ударну весняну акцію за збіркою на фонд ДУС.
До повного її успіху треба:
1. Освідомити всіх, що це національна конечність.
2. Щоб кожний громадянин, не ждучи ні на курсора, ні не почтову складанку, сам собі совісно вимірив складку і її сам на coбі виекзекував, відпроваджуючи до найближчого УДК чи Українбанку.
Вислід збірки буде наявним свідоцтвом зрілости українського народу та одночасно буде поважним виявом зорґанізованої, вільної української добродійної акції — (freie Wohlfahrt), сконцентрованої в УЦК, по думці §3 статуту УЦК.
А тим, що назвуть оцей підхід може дещо за ідеальний — пригадаю слова письменниці Pеarl S. Buck, що коли ентузіязм є проявом фізичної енерґії, бо молодість та здоровля родять ентузіястичну радість життя, — то ідеалізм може горіти й у старших, бо родиться з духа.
Тому і нам слід взятись за порушену справу з ентузіязмом та ідеалізмом, молоді і старші, всі враз, бо лиш цим робом довершиться діло.
[Краківські вісті]
21.02.1941