Антирелігійні бесіди
В дореволюційній Росії була величезна кількість релігійних сект, до яких входили віруючі, що відкололися від державної (православної) церкви. Секти ці називалися по-різному: баптисти, молокани, старовіри, суботники, скопці, стрибуни і т. д.
Сектантський рух у царській Росії знаходив своїх послідовників переважно серед закабалених поміщиками селян. Вступаючи в секти, вони виражали своє невдоволення державною церквою, яка відкрито підтримувала кріпосницько-самодержавний лад. Ватажки сект — куркулі, купці та інші обіцяли "братам у христі" добитися мирним шляхом від царського уряду свободи совісті і всяких інших прав. Вони заколисували сектантів казками про милості бога і царя. Темні, затуркані люди, почуваючи себе безсильними в боротьбі з поміщиками і капіталістами, шукали розради, забуття своїх кривд у різних релігійних віруваннях.
Головне, чого навчали їх у сектах, полягало в такій "істині": чим більше кривд на землі, тим вища нагорода на небі. Але ж так говорить і православна церква.
Ватажки сект, критикуючи попів, на ділі проповідували і проповідують ту ж саму попівщину, те ж саме релігійне мракобісся, тільки в іншій формі.
Самодержавство спочатку переслідувало сектантів за підрив впливу державної (православної) церкви, але, переконавшись у вірнопідданчих почуттях сектантських ватажків, дозволило рядові сект організацію молитовних зборів.
У перші роки після Великої Жовтневої соціалістичної революції, скориставшись розвалом православної церкви, проповідники баптистів, євангелістів, адвентистів повели наполегливе вербування в секти. Вони обіцяли кожному, хто вступав у секту, грошову і продовольчу допомогу від "американських братів". Шкурникам і дезертирам вони обіцяли поклопотатися про звільнення їх від військової служби. Проповідуючи загальну любов і примирення класів, вони намагалися проникнути в усіх верствах населення.
Подекуди на чолі сектантських організацій стояли досвідчені шпіони і диверсанти. Це й не дивно. Адже сектантські організації здавна очолювалися експлуататорами, запеклими ворогами трудящих, такими, як старовіри-міліонери Морозови, Рябушинські, Вугрови; міліонери — баптисти Мазаєви; аристократи, що перейшли в "євангельську віру", — полковник Пашков, граф Корф, княгиня Гагарина та інші. Керівними проповідниками баптистів були: меншовик Павлов, есер Іванов-Клишніков та інші подібні до них особи, зв'язані з іноземними розвідниками.
Під крильце проповідників і ватажків сект ішли всі, хто сподівався під виглядом релігійних організацій зібрати контрреволюційні антирадянські сили. Ватажки деяких сект брали участь у куркульських змовах проти радянської влади, запасалися вогнепальною зброєю, але були своєчасно викриті.
Найбільшу активність сектантські проповідники проявили в роки суцільної колективізації і ліквідації куркульства як класу. Вони організували забій худоби, псували інвентар, "пророкували" загибель колгоспів, "кінець світу".
Перемога соціалізму, ріст свідомості і культури людей завдали релігії, в тому числі і сектантству, найсильнішого удару. Багато тисяч віруючих, зрозумівши шкідливість релігії в усіх проявах, пішли з сект.
Але сектантство подекуди ще збереглося в нашій країні. Вороги трудящих, які прикривають релігією свої мерзенні контрреволюційні цілі, і до сьогоднішнього дня намагаються вести свою підривну роботу. Виступаючи часто під маскою друзів радянської влади, ватажки сект проповідують ворожі соціалізмові ідеї. Серед баптистів, наприклад, поширений гімн, в якому говориться, що все в світі — суєта, що блаженство — у Христа на небі. У молокан і адвентистів — співають гімн про те, що турботи — марні, марними є боротьба і поривання людей. Неважко розгадати справжній зміст цих і подібних до них закликів, їх антирадянську суть. І багато сектантів, зрозумівши це, остаточно розривають з релігією, припиняють усякі зв'язки з сектантами. Проте, знаходяться люди, які ще вірять проповідникам сект.
Завдання всіх свідомих громадян — допомогти віруючим усвідомити шкідливість релігії, хоч в які б форми вона не вдягалася.
Проф. Ф. Путінцев
