«Старі новини» Юрія Соломко

Мистецькі твори нерідко стають пророчими. Тим більш, легко бути пророком, коли в тебе всі карти на руках. Політичні мапи світу з легкістю перетворюються на карти для гри чи ворожіння, накладаються одна на одну, історія йде циклами, новини весь час повторюються і кровоточать в одних і тих же ж місцях.

Роботи, представлені на виставці «Старі новини», як написав Петер Чукрович: «…створені в особливому стилі Юрія Соломка, який за три десятиліття творчості став упізнаваним. На початку ‘90-х років, десь під час «перебудови» і розпаду СРСР, художник почав «діалог» з географічною та геополітичною картографією, яка бере свій початок ще в найдавніші часи, як одна з найстаріших форм упорядкування людської свідомості – свідоцтва і відображення навколишнього світу. Холодна об'єктивність, бездушна умовна структура знаків географічної/геополітичної картографії для Соломка стали матеріалом для метакартографічної, «гарячої» художньої ресемантізаціі».

Всі твори об’єднані ідеєю візуалізувати динаміку світових геополітичних подій. Події мають властивість повторюватися в тих чи інших варіаціях, час від часу змінюючи контекст. У своїх творах автор часто цитує всесвітньо відомі роботи художників різних епох, використовуючи в якості тла сучасній мапи світу. Це його авторський варіант актуалізації історії. Так, автор використовує сюжет голландських приказок XVII сторіччя в роботах Пітера Брейгеля – «Великі риби пожирають малих» та  «Коли поводир сліпий», які впродовж чотирьох сторічь, як і раніше, актуальні в геополітичних стосунках. Іншою цитатою є картина Франсіско Гойї  «Сатурн, що жере своїх дітей», вміщена на мапі Європі.  Імпресіоністичні мотиви лежать в основі «Сніданку на траві», де грайлива робота Мане набуває обтяжливого змісту геополітичних відносин двох основних протиборчих сторін – Росії і США.

Деякі твори Соломка й справді набувають ознак містичного пророцтва. Так, у 2014 році, у зв'язку з всеукраїнських «ленінопадом», актуалізувався зміст написаного у 2010 році твору «Юдиф і Ленін». Подібна історія сталася і з«Останньою барикадою». Робота, де за Крим б'ються персонажі Заходу і Сходу, була створена спільно з кримськотатарським художником Ісметом-Шейх Заде, і була реакцією на події навколо коси Тузла. Художник-кримчанин тоді й уявити не міг, як «ця карта ляже» у 2014-му. У роботі 2008 року «Джазіра» Соломка нажахана іранка закриває лице картою Близького Сходу, як хіджабом. У 2015 глядачу вже не до Іраку, на часі новини про ІГІЛ, Сирію і теракти, а мапа що ж…, мапа залишається тією ж, змінюється лише контекст сприйняття.  

Мапи говорять…Вирішивши створити об’єкт – чобіт, обклеєний картою, художник зрозумів, що всі мапи, які в нього є, не підходять, бо мають дуже щільну структуру. Тільки виконана на тонкому папері, китайська політична карта світу підійшла під структуру чобота, натякаючи на те, що більшість взуття на Землі марковано «Made in China». А може це - прозорливе передбачення того, що китайський чобіток ще зіграє свою роль у новому геополітичному зсуві, старі новини знову набудуть нового дихання, а політична мапа зазнає нового переділу світу та кордонів.

Юрій Соломко

народився в Криму в 1962 році.

Живе і працює в Києві.

Більше 20 персональних виставок в Україні, Чорногорії, США, Німеччині, Росії.

Художник року в області сучасного мистецтва Міжнародного Арт Фестивалю «Золотий перетин»  1997 р.

Роботи знаходяться в колекціях Національного художнього музея (Київ, Україна),  Російського державного музея (С.Пітербург, Росія), Музея Університету Дюка (Північна Королина, США), Мистецького центру Хенні-Онстанд, Ховікоден, (Осло, Норвегія) та ін.