Справи соймові.
Комiсiя буджетова полагодила на підставі реферату п. Мархвицкого буджет львівского шпиталю в той спосіб, що результат того залагодженя єсть користнїйшій о 852 зр. від прелімінаря краєвого видїлу. При тім ухвалила комісія заразом резолюцію, взиваючу краєвий видїл до заведеня школи для послугачів і послугачок. Вчера радила комісія над буджетом краківского шпиталю і над замкненєм рахунків индемнізаційних.
Клюб лївицї радив вчера в полудне над проєктом евентуальної зміни дорогового закона. По переведеню дискусії постановив заявити ся против всяких змін того закона в сїм роцї, бо мов-би то закон сей був лїпшій від давнїйшого, а всякі инші зміни тепер не на часї.
По сїм ухвалив клюб домагати ся в соймі підвисшеня річної дотації до фонду позичкового на цїли промислові з 30.000 зр. на 60.000 зр. на так довго, доки фонд той не зросте до суми 500.000 зр. Первістна ухвала соймова означила висоту того фонда на 300.000 зр.
Клюб соймовий (повставшій з давного центра) застававляв ся вчера над справою евентуальної конверсії довгу индемнізаційного і затягненя нової позички на инвестіції. В дискусії заявила ся більшість против конверсії довгу индемнізаційного, хоч знов єсть за затягненєм навіть більшої позички на инвестіції, наколи сойм прийме подрібний проґрам політики инвестіційної.
Интернат в Дубляньскій школї.
Полагоджуючи справозданє краєвого видїлу, ухвалив сойм минувшої сесії припоручити краєвому видїлови, щоби розслїдив, о скілько було би добре завести в краєвій школї дубляньскій для хованцїв интернат; щоби в тім напрямі перевів студії над инчими подібними заведенями в чужих краях і их уладженєм, та щоби з своїх розслїдів здав справу на найблизшій сесії. — Краєвий видїл в сего річнім справозданю підносить, що хоч такій интернат буде дорого коштувати, за те-ж може статись дуже хосенним. Тому і предкладає внесенє, щоби сойм поручив видїлови предложити на найблизшій сесії соймовій подрібний плян і кошторис будинку на интернат для 30 учеників, а заразом, щоби предложив статут орґанізаційний і инструкцію для интернату. Справозданє видїлу краєвого придїлено комісії краєвого господарства, та комісія прийшла до пересвідченя, що перед заведенєм ентернату треба би передовсїм перевести реорґанізацію самої школи. А що евентуальне заведенє интернату потягнуло би значнїйші кошти, то комісія рішила порозумітись з комісією буджетовою. В тій цїли обі кoмiсії вибрали підкомітет, котрий має заняти ся сею справою. До того підкомітету увійшли з комісії господарства краєвого пп. Ян Тарновскій, Едвард Єнджейович і Поляновскій, а з буджетової комісії пп. Ян Стадницкій, Станіслав Єнджейович і Д. Абрагамович.
"Слїпий музика".
Під таким заголовком подали ми в "Бібліотецї найзнаменитших повістей" повість В. Короленка, за котру з різних сторін нам дякують, а один з наших читателїв, п. Г. Тимчук з Колодрібки надіслав нам такій образок "слїпого музики" з Буковини. "Тим слїпим музикою — пише п. Тимчук — єсть Иван Козарик из Самушина на Буковинї, що прославив ся яко музика на скрипцї межи селянами нашими не лиш буковиньскими, але і галицкими, ба навіть пани запрошують єго грати на своїх забавах. Він син бідних родичів, має нинї 34 лїт, гарний з лиця (лице смаглавого цвіту, чорний вус, довге чорне волосє спадає на плечі), середного росту, плечистий, дуже уталантований і незвичайно трудолюбвий та запопадний. Бувало при роботї чи при забаві такій був моторний, що лиш стій та диви ся! Але не довго тїшив ся він своєю уродою, здоровлєм та світлом очей, — всего лиш 15 лїт. В роцї 1873 робили тами на Днїстрі, лупали та возили камінє. Иван Козарик, 15-лїтний паробчак, був першій при каменоломах, бо-ж там був не гіршій заробок. Нараз, мов грім, упала на него лиха хвиля — нещастє. Коли запалював льонт в вижолобленій скалї, вибух порох, опарив єму лице, висмалив обоє очей а відломок каменя урвав лїву руку по локоть, мов-би пилкою відрізав. Нїхто не казав, щоби той нещасний міг ще жити, а опечалені родичі просили Бога, щоби спрятав душу, щоби не мучилась. Але Иванови не було на смерть. Він виздоровів, хотяй став раз на все темний і калїка. Чоловік живий потребує їди і одїня, тож він нещастний зачав над тим промишляти, а не хотїв брати на себе жебрачої торби і палицї, хотяй мав до них право, бо родичі і родина люде бідні, не могли єму дати удержаня. Иван зібрав свої остатні заощаднені крейцарки і купив собі скрипку тай почав учити ся грати. і научив ся, — нинї грає далеко красше, як неоден видючій сїльскій музика, і заробок вистає єму достаточно на утриманє. Він побудував собі нову хату, оженив ся, та говорить навіть, що має зложений гріш... О нїм чув я давнїйше говорили навіть, що на празнику Успенія Пр. Богородицї сего року грав молодежи в Колодрібцї, — а я дуже цїкавий був видїти, як він без руки грає на скрипцї? Аж ту 27. жовтня с. р. чую красну музику у себе в сїнех... То сусїд Андрій Антонюк женить ся, прийшов просити на весїля. Виходжу, гляну і задумав-єм ся... То грає слїпий Иван Козарик з Самушина. Правою рукою тримає скрипку, як звикле під бо родою, перебирає пальцами по струнах, добуваючи чистих мельодїйних голосів, a смичком привязаним тасьмою до чиколонка урваної по локоть руки поводить по струнах скрипки так само зручно, як-би здоровою рукою. Де очи були там тепер лиш ямки, на лици опаренім виднїють чорні смуги. Брат єго, також музика на цимбалах, служить єму за провожатого. Я запросив слїпого музику до світлицї та яко нещасного по Христї і народности брата угостив. От як то калїка в нещастю собі поміг!
T. Тимчук