Несподіваний елемент у мозаїці еволюції: рештки дотепер невідомого виду приматів можуть належати загадковому останньому спільному предкові великих людиноподібних і гібонових. Знахідка кидає нове світло на розвиток сучасних мавп, пишуть іспанські науковці в журналі Science. Несподівано цей гіпотетичний предок виявився значно меншим, ніж прийнято вважати.
Зображення: Реконструкція черепа Pliobates cataloniae.
Люди, а також найближчі наші родичі – великі гомініди Африки й Азії, – разом з гібонами та сімейством Cercopithecidae (мавпових) – єдині, хто пережив ромаїтий процес розвитку еволюційної групи. Вони з’явилися ще 28 млн років тому.
Проте, якщо про розвиток людини щось-таки відомо, історія еволюції мавп у великій мірі залишається нерозкритою. Тут бракує важливих елементів. Для прикладу, немає жодних закам’янілостей гібонових з періоду розквіту людиноподібних, що мав місце в епоху міоцену десь 23–5 млн років тому. До надродини гоміноїдів (Hominoidea) сьогодні належать сім’я гібонів і людиноподібних мавп, гомінідів, до яких зараховують зокрема людей, орангутангів, горил та шимпанзе.
Рештки, знайдені на місці розкопок в Абокадор-де-Кан-Мата (Іспанія), надають нові свідчення про останнього спільного предка цих двох сімей. Знахідка надиво маленького примата може спростувати загальноприйняте припущення, вважають учені на чолі з Давидом Альбою (David Alba) з Автономного університету Барселона: «Походження гібонів – таємниця, адже немає викопних реліквій. Але дотепер більшість експертів виходила з того, що наш останній спільний предок мав бути завбільшки з гомініда. Зрештою, всі знайдені дотепер останки людиноподібних мали велике тіло».
По суті, менші примати в дебатах про спільного предка гібонів і гомінідів відігравали дотепер, радше, другорядну роль. У таких мавп відсутні типові ознаки, які розділяють сьогодні живих представників таксону вузьконосих, до яких і належать людинуваті. До того ж, на думку вчених, деякі маленькі вузьконосі з Африки були примітивнішими, ніж більш ранні відомі представники людиноподібних – високі й вже вимерлі Proconsul.
Так виникла теорія: відносно маленькі гібони є певного роду карликовим видом, що разом з гомінідами розвинувся від більшого спільного предка. Проте нова описана знахідка, яку назвали Pliobates cataloniae, – маленький примат, майже карлик поряд з великими мавпами. Крім примітивних ознак йому властиві риси, типові для надродини людинових.
Тварина важила від 4 до 5 кг, жила приблизно 11, 6 млн років тому. На думку Альби та його колег, на генеалогічному дереві ця мавпа розташована перед розгалуженням гібонів і гомінідів, а далі розвивалася як проконсул (Proconsul) та інші відомі вузьконосі.
Викопними рештками став частково збережений скелет, що дає змогу здійснити детальну реконструкцію черепа, пояснює анатомію ліктів і зап’ястя. Аналіз останків засвідчує: Pliobates харчувався фруктами, жив на дереві, куди видрапувався обережно, міг пересуватися на руках, перехоплюючи гілки. При цьому він не був таким гімнастичним, як, для прикладу, сучасні гібони.
Деякі ознаки зап’ястя, як і суглоби між плечовою та променевою кістками, подібні за структурою до тих, якими володіють живі сьогодні гомініди, вони уможливлюють, зокрема, кращу ротацію рук. Також розмір мозку наближає Pliobates до сучасних мавп. Проте слухова кісточка частково примітивніша, ніж у проконсула.
Взагалі науковці дійшли до висновку, що Pliobates належав до людиноподібних і ближче споріднений з гомінідіми й гібонами, ніж з Proconsul. «Принаймні те, що стосується розміру та морфології черепа, значно більше наближало останнього спільного родича гібонів і людиноподібних мавп до зовнішності гібонів», – пишуть учені.
Хоча й простір для інших інтерпретацій залишається: деякі ознаки Pliobates властиві сучасним гібонам, але не гомінідам. Pliobates міг також належати певній сестринській групі гібонів, тобто не бути прямим родичем гомінідів. Також новий елемент пазла не може до кінця пояснити таємницю історію походження гомінідів і гібонів.
Антропологи Бренда Бенефіт (Brenda Benefit) і Монте МакКросін (Monte McCrossin) з Університету штату Ньою-Мехіко (Лас-Крусес) в одному з коментарів до дослідження пишуть: «Лише відкриття наступних добре збережених решток та краще розуміння механізмів, які підганяли морфологічний розвиток, зможе пояснити складну еволюцію мавп».
Ein Zwerg im Stammbaum der Menschenartigen
scinexx.de, 30/10/2015
Зреферувала Соломія Кривенко
31.10.2015