Задоволення виникає не від матеріального достатку, а від стосунків і особистого розвитку
Бразильська супермодель Жизель Бюндхен нещодавно зізналася, що перед сном вона подумки відзначає галочкою речі, за які вона вдячна. Мабуть, це нелегке завдання: довгонога красуня є найкраще оплачуваною у світі манекенницею; вона одружена з багатим красенем, який є футбольною зіркою; має двох чудових дітей; фігурує в щорічному переліку найвпливовіших у світі людей за версією журналу Forbes; а у вільний час вона є послом доброї волі ООН з питань довкілля.
Безумовно, вона також добре обізнана з дослідженням щастя, яке розхвалює переваги підрахунку чиїхось благодіянь – зазвичай в «журналі подяк». Такий гросбух обов’язково фігурує у серії вечірніх уроків, які цього тижня почала давати по всій Великій Британії група під назвою «Рух за щастя». Шеститижневий курс із самовдосконалення, схвалений Далай Ламою, стверджує, що опанував науку про щастя, яка, зачарувавши багатьох, проклала собі шлях у вироблення політики.
Також цього тижня Управління національної статистики опублікувало географічний рейтинг особистого щастя в Об’єднаному Королівстві, укладений на основі опитування 165 тис. людей про те, наскільки вони задоволені своїм життям. Графство Фермана в північній Ірландії весело очолює цей рейтинг; Лондон погрузнув у меланхолії. Оскільки кінцевою метою в житті більшості людей є бути щасливим, то логічним є те, що урядам слід було б знайти способи підвищити суспільне задоволення.
Та за останні 15 років виявилося, що наука про благополуччя є вкрай суперечливою галуззю психології, чиї прихильники щосили намагаються пояснити природу нірвани, не кажучи вже про те, щоб виразити її в числах. Тим часом щастя стало найважливішим питанням в охороні здоров’я. Проведене у 2014 р. дослідження 3 тис. літніх людей, яким керував професор Ендрю Стептоу з Університетського коледжу Лондона, виявило, що ті його учасники, які говорили, що насолоджуються життям, показали повільнішу швидкість фізичного занепаду, ніж їхні вічно всім незадоволені однолітки, навіть беручи до уваги інші фактори, як от доходи, куріння і пияцтво. Науковці шукали точний механізм, при допомозі якого позитивний умонастрій благотворно впливає на нашу біологію. Професор психології університету Північної Кароліни Барбара Фредріксон у 2013 р. опублікувала приголомшливу статтю, в якій говорилося, що геномний профіль дуже вдоволених людей помітно відрізняється від геномного профілю інших, можливо, впливаючи на імунну функцію. Це відкриття отримало розголос, а потім викликало полеміку; один повторний аналіз, де були використані дані проф. Фредріксон, не зумів дійти таких самих висновків.
Ніщо з цього не повинне утримати нас від намагань розрізнити елементи щасливого життя. Це є завданням Центру науки про вище благо при Каліфорнійському університеті в Берклі, який поєднує дослідження щастя з практичними рекомендаціями. Він визначає щастя як «відчуття радості, задоволення чи позитивного благополуччя у поєднанні з відчуттям того, що життя хороше, наповнене змістом і вартісне». Задоволення виникає не від матеріального достатку, як постійно нагадують нам багатії, а від стосунків і особистого розвитку. Найважливішими є співпереживання і альтруїзм.
Можливо, це найбільш корисна підказка науки: справжнє щастя рідко є послідовністю негайних, особистих задоволень, таких як секс, наркотики і шоколад. Справді, багато речей, що, як вважається, збагачують –виховання дітей, опанування інструментом, донорство нирки, – вимагають самопожертви і спричиняють біль. Схоже, щастя пов’язане із проживанням життя, яке має мету і є наповнене змістом; тепер Управління національної статистики в своїх опитуваннях запитує мешканців, чи вважають вони своє життя вартісним.
По суті, це не надто відрізняється від концепції евдемонізму Аристотеля, стану блаженства, який нині означили як «розквіт людини» і який являє собою задоволення, що корениться в доброчесних зусиллях. Психологи починають відрізняти евдемонічне благополуччя від його плиткішого кузена, гедонічного благополуччя. Ця тенденція є показовою: нарешті цілком сучасна наука про щастя наблизилась до того, про що греки думали понад два тисячоліття тому.
Anjana Ahuja
The new science of happiness has its roots in an ancient art
Financial Times, 24.09.2015
Зреферувала Галина Грабовська