У 2012 році у польському видавництві «Czarne» побачила світ книжка варшавського літератора, культуролога й україніста Станіслава Лубєнського «Степовий пірат». Вона присвячена доволі неоднозначній темі, яка вже більше століття залишається актуальною й дискусійною водночас. Мова йде про Нестора Махна. Ким він був: злочинцем чи героєм? Великим політичний діячем чи самозванцем? Атеїстом чи праведником? На ці та інші запитання українцям давно вже слід знайти відповіді, або хоча б наблизитися до їх пошуку. Так, як це зробив поляк Станіслав Лубєнський, який задля написання книжки поїхав на батьківщину Махна, до Гуляйполя, де відвідав місця, пов’язані з життям українського анархіста, а також поспілкувався з тамтешніми жителями. Результатом цієї подорожі та тривалих досліджень став його «Степовий пірат», який вийшов українською в перекладі Оксани Пендерецької у чернівецькому видавництві «Книги-ХХІ». Редактор книжки – Олександр Бойченко, автор передмови – Сергій Жадан. Саме вони вперше розповіли польському колезі про Нестора Махна. Що з того вийшло – читайте далі.
– Звідки з’явилося захоплення українською тематикою? Чому саме Махно?
– Я закінчив факультет української філології у Варшаві, який, на жаль, не є дуже добрим. Але саме там я навчився говорити і читати українською мовою. Вже тоді зрозумів, що пізніше буду якось використовувати здобуті знання. Думка зробити щось подібне з’явилася набагато раніше. Очевидно, що під час навчання нам ніхто не розповідав про Нестора Махна, бо це постать, не пов’язана з державністю України і взагалі, мабуть, її ворог. Тобто, Махно – дуже проблемна особистість. Про нього мені колись розповів ваш поет Сергій Жадан. Вони з перекладачем Олександром Бойченком перебували у Варшаві на стипендії, де ми і познайомились. Хлопці були дуже здивовані, що я взагалі не знаю про Нестора Махна. Але, як на мене, тут нема нічого дивного. Багато українців не знають, хто такий Махно. Що вже говорити про поляків. Тож, спочатку я написав статтю до газети, потім – магістерську роботу «Історична легенда на прикладі Нестора Махна», а потім запропонував видавництву «Czarne» цю книжку. Оскільки я з ними до того співпрацював уже більше року, то вони радо погодились на мій проект.
– Ти кажеш, що у Польщі мало хто знає Нестора Махна. А як співвітчизники сприйняли вихід цієї книжки?
– По-різному. Багато хто вважає, що це їхня тема і більше ніхто не має права нею займатися. Хто такий Лубєнський? Бере нашого Махна і насмілюється про нього писати! Це так, ніби думати, що про Гітлера могли б писати тільки фашисти. У багатьох моя книжка викликала зацікавлення. Махно – оригінальна, колоритна і маловідома постать. Я намагався якнайцікавіше розповідати про нього. Звичайно, не вдалося уникнути сухих фактів, але я спробував максимально оживити свого героя.
– Ти побував у Гуляйполі та спілкувався з місцевими жителями. Що говорять про Махна земляки?
– Його там всі знають. На головній площі у Гуляйполі є пам’ятник Махну, який відкрив ваш тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Одні вважають, що він був бандитом і повторюють все, чого їх вчили за радянських часів, а інші називають його селянським героєм. Цікаво, що більшість людей захоплюється Махном, бо це чи не єдина цікава річ у Гуляйполі, яку можна використати з метою приваблення туристів.
– Чи охоче люди розповідали про Махна?
– Так, дуже! Навіть, якщо їхнє ставлення було негативним, вони залюбки говорили, якою потворою він був. Ніхто не уникав коментарів. Єдиний мінус, що частина сім’ї Махна, яка живе там до нині, не дуже хоче згадувати ті події. Але це зрозуміло. Вони зазнали переслідувань, хоча більшість нічого спільного з анархізмом не мала.
– Нестор Махно в свідомості українців і поляків – анархіст. З якими ще уявленнями і міфами про цю постать тобі доводилося зустрічатися?
– Найчастіше це були міфи-неміфи: одні казали, що він був твариною, інші – ангелом, але, звісно, важко повірити в одне та інше. Чув легенди про махновське золото, яке той нібито закопав десь на території України перед втечею до Румунії. Хтось у Гуляйполі розказував, що його дід лежав у лікарні з людиною, яка знала, де махновці сховали дорогоцінності й хотів про це розповісти своїм синам. Але вони до нього не приїхали і чоловік забрав цю таємницю y могилу. Що ж до поляків, то 99% ніколи про Махна не чули. Мав цікаву бесіду в селі, де знаходиться моя дача. Там працює багато українців. Один колишній боксер, пан Микола, чимало знав про Махна. На його думку, отамани з часом ставали своєрідними аристократами і їм вже не хотілося спілкуватися з простими козаками. А Махно був ідейним демократом, тому він такий популярний. Мені здається, що пан Микола трошки перебільшував можливості Батька, бо після трьох пив кричав, що він міг би завоювати Варшаву і Берлін.
– Як ти ставишся до того, що сьогодні в Україні Махна сприймають як частину поп-культури?
– Насправді ніхто особливо не думає, яких поглядів дотримувався Махно і чи відповідають сучасні уявлення про нього тогочасним. Він не був ні теоретиком, ні політиком, а просто талановитим військовим. А якщо Махно щось і писав, то настільки нудно, що це просто неможливо читати. Я дійсно вважаю, що в Україні його сприймають як частину поп-культури – зображення Махна друкують на футболках, на його честь влаштовують фестивалі. Від цього втекти неможливо. Дивно тільки те, що він почав з’являтися у вашій культурі так пізно.
– Ким для тебе є Махно?
– Передусім – це дуже колоритна постать, харизматичний вождь, не до кінця свідомий політик. Його анархізм дуже своєрідний. Тому політична діяльність Махна найменш цікава. Але військо і партизанський рух – ці теми мають для мене велике значення. У роботі над книжкою найбільш цікаво було досліджувати легенди, які збирали гуляйпільські історики десь в 60-х рр. ХХ століття, коли це було заборонено. Без їхніх знахідок я б стільки не написав.
– Якими були відгуки українських читачів про «Степового пірата»?
– Наразі їх не так багато. Мені самому цікаво, якими вони будуть. Я помітив, що розповідаю в Україні щось нове і мало хто, крім видавця, перекладача і редактора, прочитав цю книжку. Сподіваюсь, що вона знайде свого читача в Україні.
– Як ти гадаєш, після всіх трагічних подій, які відбувалися і продовжують відбуватися в Україні, чи можлива у нас поява нового Нестора Махна?
– Не думаю, щоб у вас раптом створився сильний анархістський рух у тому розумінні, яке було на початку ХХ століття. Тогочасні махновці були проти української державності. Я б цього дуже не хотів, оскільки люблю Україну і не хочу, щоб з нею сталося щось погане. Але, якщо б це був інший Махно, наприклад, талановитий полководець, то, може, було б непогано.
Фото Володимира Гуцула, з презентації книги у Чернівцях, модерував Олександр Бойченко.
07.08.2015