Всесвітній індекс щастя було вперше опубліковано у 2012 р. Відтоді він незмінно демонструє, що суб’єктивне відчуття щастя – визначальний індикатор економічного та соціального розвитку нації. Фактори, які сприяють відчуттю щастя, повинні бути пріоритетною метою національної політики. А це - не тільки ріст ВВП чи геополітична роль країни у світі. Цьогорічний звіт розглядає, наскільки люди почуваються щасливими у 158 країнах світу. У майбутньому ці звіти можуть стати вагомим підґрунтям для розробки цілей глобальної політики на найвищому міжнародному рівні.
«Щастя – кінцева мета і життя людини, і суспільства в цілому. Звіт проливає світло на те, які шляхи ведуть до цієї найголовнішої мети. Це – не тільки гроші, але й чесність та взаємна довіра в суспільстві, а також якість охорони здоров’я. Ці дані стануть у нагоді усім країнам, які прагнуть досягнути Цілей сталого розвитку (основні принципи міжнародного розвитку, визначені ООН під час конференції Сталого розвитку у Ріо-де-Жанейро у червні 2012 р. – Є. Л.).
Звіт створила та представила міжнародна неурядова організація Мережа рішень про сталий розвиток (Sustainable Development Solutions Network, SDSN). Він не лише містить аналіз ключових параметрів, які, згідно методології його авторів, дають змогу оцінити суб’єктивне відчуття щастя, але й вміщує також рекомендації, які можуть бути корисними для вимірювання національного прогресу.
Перший подібний звіт, що побачив світ три роки тому, привернув до себе увагу як перший подібний аналіз, який вказав, що такий критерій, як «щастя», може бути суттєвим індикатором в оцінці та розробці національної й міжнародної політики. Останній звіт подає ще глибші дані, адже окреслює також тренди у динаміці «щастя» у 158 країнах світу, а також містить регіональні, гендерні та вікові індикатори. Автори останнього звіту акцентують на необхідності інвестування в соціальний капітал. Він ідентифікував наступні країни як «найщасливіші»:
1. Швейцарія
2. Ісландія
3. Данія
4. Норвегія
5. Канада
Цей звіт вказує, що і на індивідуальному, і на національному рівні усі показники благополуччя зазнали сильного впливу з боку суспільних норм та інститутів. На індивідуальном рівні це, зокрема, взаємодія з родиною та друзями, довіра і емпатія з сусідами та общиною, до якої належить індивід, а також сила загальних соціальних норм, які детермінують життя всередині нації та взаємодію між поколіннями. Коли ці соціальні фактори та традиції міцно вкорінені, нація стає щасливіша.
Основний висновок зі звіту полягає в тому, що національна політика повинна зміцнювати тканину соціальних норм та збагачувати соціальну емпатію й співчуття. Під тиском нагальних суспільно-політичних проблем, як правило, ігнорують довготермінові цілі та побудову тривкої соціальної тканини. У майбутньому «щастя» може стати центральним фокусом експертних досліджень та критерієм оцінки політики та практики.
Зі 158 країн Україна розмістилась на 111-му місці – між Іраном та Іраком. Сусіди нашої країни показали кращі результати. Так, Угорщина зайняла 104-те місце, Румунія - 86-те, Росія – 64-те, Польща - 60-те, Білорусь - 59-те, Молдова - 52-ге, а Словаччина - 45-те. Найбільш нещасливі країни – Чад, Гвінея, Кот д’Івуар, Буркіна-Фасо, Афганістан, Руанда, Бенін, Сирія, Бурунді і Того.
World Happiness Report 2015 ranks happiest countries
ScienceDaily, 23/04/2015
Зреферував Євген Ланюк
26.04.2015