Українські провідники у архикнязя Фрідріха і наслїдника престола.
Ц. к. бюро кореспонденцийне доносить з воєнної кватири пресової:
Нинї (15 цьвітня 1915) перед полуднем президент Головної Української Ради парлям. посол д-р Кость Левицький і голова Союза українських послів з Буковини Микола Василько були приняті начальним вождем армії, архикнязем Фрідріхом, а потім архикнязем Карлом Францом Йосифом.
На авдиєнциях зазначив д-р Левицький в своїй промові вірність Українців цїсареви й державі, що виявляє ся в геройськім завзятю українських жовнірів і стрільцїв, тай зложив найглибшу подяку української нациї за опіку начального проводу армії над українськими стрільцями.
"Тільки в рамах австро-угорської монархії, тільки під володїнєм славної династиї — закінчив д-р Левицький — бачимо ми Українцї Галичини й Буковини можність свойого розвитку. Ми стояли і стоїмо також у сїй важній годинї в найвірнїйшім привязаню при цїсари і державі."
Оба архикнязї відповіли найласкавійше на сю промову, згадуючи при сїм теплими словами про виявлену многократно на полях битви славну хоробрість українських жовнїрів, українських стрільцїв і буковинських українських леґіонїстів.
В розмові, яка наступила після авдиєнций, присьвятили оба архикнязї слова найласкавійшої симпатиї для української нациї та згадали з найвисшим признанєм патріотичну дїяльність обох присутних послів.
На запрошенє архикнязя Фрідріха взяли посли д-р Левицький і Василько участь в обідї.
Начальний вожд армії розпращав ся з послами словами: "Терпеливости, ми передержимо!"
Загальна перепись українських збігцїв в дни 1. мая с. р.
Оповістка Українського Запомогового комітету.
Понад сто тисяч нашого населеня перебуває вже вісїм місяцїв на воєнній еміґрациї в австрийських краях. Бажаючи зібрати докладні відомости про те, кілько Українців є на еміґрациї та хто постановив Український Запомоговий Комітет перевести Загальну перепись українських еміґрантів після стану з 1. мая 1915 р.
Перепись така буде в першій мірі помічною для взаїмного відшуканя еміґрантів і їх родин, а крім того дасть докладний образ розмірів еміґрациї, та остане памяткою для істориї. Перепись еміґрантів, що перебувають в більших баракових центрах, як Ґмінд, Вольфсберґ, буде зроблена в урядовій дорозї і з її вислїдів Комітет скористає. Ходить однак о переведенє спису всїх тих еміґрантів, що в більших або менших ґрупах є розсїяні по всїх містах і селах Австриї, без огляду, чи користають чи не користають з державної підмоги.
До сего потрібна поміч і співдїланє наших людий у всїх осїдках еміґрантів і о ту поміч Комітет звертає ся отеє до загалу. Іменно Комітет просить, щоби з кождої місцевости, де живуть наші еміґранти, подано карткою до відома Комітетови найперше, кілько живе там Українцїв еміґрантів та хто займе ся там переведенєм переписи. Тодї на руки тої особи вишле Комітет потрібні евентуально друки з просьбою виповненя їх та переведеня спису еміґрантів після стану з 1. мая 1916 р.
На основі так зібраних материялів з цїлої Австриї, зглядно і Угорщини, Комітет займе ся обробленєм тої переписи та оголосить її вислїди. Ми не сумнїваємо ся., що справа та викличе заінтересованє серед нашого еміґрантського загалу та що всюди найдуть ся люди, що підуть за нашим покликом і з повною точностию і совісностию переведуть перепись, так важну з огляду на наш національний інтерес. Всї письма просимо присилати на адресу: Hilfskomitee für ukrainische Flüchtlinge, Wien, VIII. Langegasse 5, I. 6.
Український запомоговий Комітет у Відни.
Ю. Романчук, голова
Д. Сїнгалевич, секретар.
Чи грозить нам голод? Над питанєм, чи Австриї вистане хлїба аж до часу жнив, застановляє ся в Oesterr. Rundschau професор чеської технїки Д-р Юдїян Стокляса і подає ось що: Угорщина має збіжа доволї так, що довозити не потребує. Австрия мусить довозити з заграницї пшеницю, инших родів збіжа має досить та не потребує довозити. Приймаючи на голову 95 кґ. пшеницї, а жита 85 кґ, потреба разом 180 кґ. зерна на проживленє. Цїле населенє (53.l мілїонів) Австро-Угорщини зужиє отже 95.58 мілїонів метричних сотнарів зерна пшеницї і жита. В 1914 р. зібрано в Австриї 15—18 міль, метр, сотн. пшеницї і 30—31 мілїонів метр. сотн. жита, в Угорщинї пшеницї 48 мілїонів метр. сотн. жита 14—15 мілїонів метр. сотн. Коли відчислити зерно потрібне на засїв і инші втрати, то остає для спожитя около 95.4 мілїонів метричних сотнарів. Однак від того треба відчислити збір Галичини та Буковини (5 мілїонів метр. сотн. пшеницї, 6 мілїонів метр. сотн. жита, та бараболь 33 мілїонів метр, сотн.) Задля cегo зібрало населенє Австро-угорщини власних плодів в 1914 р. (жита і пшеницї) лише 84.4 мілїонів метр. сотн., а потребує до проживленя 95.58 мілїонів метр. сотн. Сей недобір около 11 мілїонів метричних сотнарів можна покрити з краєвих засобів, бо є досить ячменю бараболь і кукурузи, а досьвіди виказали, що хлїб з домішкою ячмінної, барабялоної або кукурузяної не уступає в нїчім під зглядом смаку, видатности і поживности дотеперішному хлїбови. Ячменю можна зужити около 19 мілїонів метр. сотн. на муку (з загального збору 32 мілїонів метр. сотн.) Бараболь зібрано в Австро-Угорщинї не числячи Галичини, около 149 мілїонів метричних сотнарів. Отже вправдї пшеничного хлїба аж до жнив не будемо бачити, потреба їсти чорний воєнний хлїб, але про небезпеку голоду в Австриї не може бути мови.
17.04.1915