Серед всіх галузей сільського господарства Львівської області велике місце займає продуктивне тваринництво, особливо велика рогата худоба.
За станом на 1 січня 1940 року поголів'я великої рогатої худоби в одноосібному селянському користуванні становило 338 тис. голів, в тому числі корів 264 тисячі, свиней 99,5 тисяч, овець 27,4 тисяч.
Злиденне становище селянського господарства за часів панської Польщі не давало можливості утримувати і розводити високопродуктивне тваринництво. І тому не дивно, що кількість крупної рогатої худоби велика, а якість її нікудишня. Ось окремі дані. На 338,6 тисяч голів великої рогатої худоби є лише 33656 голів, що складає 10 проц., племінної, серед якої 7292 голів вигаданої польськими панами червоно-польської раси, яка різними засобами, проти волі селян, вводилась в дрібне селянське господарство. Польська влада всіляко вихваляла цю породу, як "вигідну" для дрібного господарства (мала по зросту, не перебирає корму і т. ін.). Насправді ж корова цієї раси давала 800—1000 літрів молока на рік і мала не більше 300 кілограмів живої ваги.
— Як живий приклад насильства, можна навести таке, — розповідає селянин з с. Пристань т. Грабар. — У поміщика с. Станіславці був розплідник бугайців червоно-польської породи. До цього поміщика щороку приїжджала державна комісія, яка робила оцінку бугайців. Потім польська влада силоміць заставляла селянські громади купувати цих плідників по 800—900 злотих і ставити на парувальні пункти.
Зовсім іншу політику вела польська влада по відношенню до поміщицького господарства, до осадників та до куркульської верхівки села. В цих господарствах розводили високопродуктивну худобу, так звану чорно-білу голландську і симентальську породу, що дає багато молока і має велику вагу.
Таке ж становище було і з розвитком свинарства. Цій надзвичайно вигідній галузі тваринництва зовсім мало приділялося уваги. Польські пани, під всякими приводами, доводили, що для маломіцного селянського господарства свиня не вигідна. А між тим, куркульська верхівка і осадники мали десятки і сотні свиней у своїх господарствах.
Докорінно змінилося обличчя сільського господарства західних областей України, в тому числі і Львівської області, після встановлення тут радянської влади. Довгождані мрії селянина-трудівника здійснились. 16014 батрацьких господарств одержали 49421 гектарів землі, 50687 бідняцьких господарств одержали 65485 га землі, 9549 середняцьких господарств одержали 10948 га. землі. Батраки й бідняки одержали безкоштовно в своє користування кращу продуктивну худобу, яка раніше належала експлуататорам. Вони одержали 8290 корів, 851 свиней і 880 овець.
Поміщицькі маєтки перейшли в користування селян, на базі яких утворені машинно-тракторні станції, організовуються колгоспи, учбові заклади і т. ін.
Для боротьби з хворобами і лікування худоби, на території Львівської області організовано 36 ветлікарень і 35 ветпунктів. За польської влади в області було лише 3 лікарні і 3 ветпункти, які обслужували селянські господарства за плату. Зараз же обслужування наближено до села і ветеринарна допомога надається безкоштовно. В кожному районі передбачено по кошторису одного зоотехніка. У 18 районах вже є зоотехніки. Незабаром розпочнуть свою роботу курси перепідготовки зоотехніків на 37 чоловік. Цього року почне роботу заснований у Львові зоотехнікум, який буде випускати фахівців по тваринництву середньої кваліфікації.
В області організовано 2 радгоспи, які будуть вирощувати племінну худобу кращих пород та допомагатимуть селянським господарствам покращувати породистість худоби.
При плануванні посіву на 1940 рік заплановано посіяти 21532 гектарів кормових культур. Крім і того, є в посіві 20325 гектарів багаторічних трав та 191032 га сіножатів. Отже, площа кормових культур на 1940 рік, без випасів, становить 232889 гектарів, що цілком забезпечує потреби тваринництва в доброякісному корму. Але це ще не все. На території області є багато ґуралень, відходи яких треба використати на корм. Потрібно покращити пасовища, використати відходи від буряку та інших культур на силос. Це все складе достатню кормову базу для дальшого розвитку продуктивного тваринництва.
Щоб виконати ці завдання, потрібно кожному селянину усвідомити, що збільшення поголів'я та поліпшення якості великої рогатої худоби можливе лите за рахунок добре вирощеного і поліпшеного молодняку. Отже, той молодняк, що є зараз і той, що буде народжуватись цього року, потрібно зберігати, добре доглядати і вирощувати для заміни непридатної групи тварин, а не забивати на м'ясо, як це було заведено за часів польської влади. Подекуди це ще має своє поширення і зараз навіть мають місце непоодинокі випадки забою племінного молодняку, що є злочином перед державою.
Класовий ворог буде всякими спробами намагатись підірвати справу розвитку і поліпшення тваринництва. Бідняцько-середняцькі маси села повинні дати рішучу відсіч класовому ворогу, не дати йому ніякої можливості зірвати цю важну справу.
Сільські Ради і райземвідділи повинні допомогти організувати парувальні пункти і скласти плав парування в такий спосіб, щоб усі матки були запліднені кращими плідниками.
Все поголів'я племінної худоби, весь молодняк, який є зараз, а також той, що народиться, треба зберегти повністю. Райземвідділи та сільські Ради повинні всіми засобами допомагати селянам зберігати цю цінну тварину, що в майбутньому за її рахунок ми зможемо дати великий достаток м'яса і молочних продуктів.
І. Бойко.
