"Ромео і Юлія". Незвичайно романтична cпpaва була вчера предметом розправи карної перед судьями присяжними в львівскім судї. Ромеом був двірскій польовий в Кривім, пов. чешанівского, Иван Березовскій, числячій 28 лїт, жонатий, отець одної дитини, караний вже раз за крадїж — а Юлією гнучка, красива білявка, панна Михайлина К., донька тамошного дїдича, числяча 25 лїт. Березовскій, не маючій нїякого образованя, єсть гарним мужчиною і тому дуже припав до вподоби паннї Михайлинї, укінченій семінаристцї. Не зважаючи, що Ивась жонатий, навязала з ним любовні зносини і лиш одно не подобалось залюбленим молодятам, що мусїли свою любов скривати в тайнї. Мрією залюблених було, мати де далеко від людей хатчину та в нїй спокійно проживати. Але на купно хатчини треба було "дрібних". Панна Михайлииа не мала нїяких своїх заощаджених грошей, а єї любий Ивась мав єще менше, а то разом було за мало. Але від чого проворність жіноча. Панна Михайлина знала, що "старий" (отець) має "дрібні", бо під той час продав кусень лїса за 8.000 зр. Такі гроші вистали би на купно хатчини. Треба було прийти якось до тих грошей, лиш се не було так легко, бо "старий" ховав гроші на ніч під подушку або до сїнника. Вкінци порадившись з своїм любим, панночка так зручно взялась до річи, що в ночи 12 падолиста м. р. витягнула отцю з сїнника 5.440 зр. і забравши добре набиту скриню, без одягу і обуви утекла до недалекого лїса. Ніч була студена. Ждала она терпеливо на свого любого, але він не прийшов, бо заснув. Вкінци зайшла до сусїдної хати селяньскої і там ждала на Ивася. Коли рано в дворі побачили, що "панна" утекла, отець розіслав на всї сторони людей, а між ними і Березовского, щоби де прихопили єї. Березовскій не потребував довго глядати, а побачивши ся з "панною" в хатї, уложили дальшій план утечи. Панна Михайлина передягла ся за селянку, сїла на фіру, а за селом на поли забрала зї собою любого і вибрались в світ. Утеча повела ся, бо на "селянку" не звертав нїхто уваги. Через Яворів, Судову Вишню заїхали до Львова а замешкавши в готели, зачали оглядатись при помочи факторів за купном якої хатчини. Так прожили місяць, аж якось в Любачеві, де Березовскій поїхав, прихопив єго брат панни Михайлини і віддав до суду. Не могла вже і панна Михайлина довше укриватись; віднайшов єї отець коло Рудок, де вже вибрала собі на купно хатчину, забрав домів і найшов при нїй ще 4568 зр. I бувало би все скінчилося, коби не львівска прокураторія державна, котра замкнула Березовского і в актї обжалованя подала, що Иван Березовскій допустив ся співвини в злочиньстві крадежи тим, що научанєм і похвалою та ухиленєм перешкод був помічним Михайлинї К. при крадежи і порозумів ся з нею щодо поданя їй помочи по доконагю крадежи. Михайлина К. доконала також злочиньства крадежи, але що отець не жадав покараня дочки, тому обжалованим був лиш Ивась а Михайлина ставала за свідка. Переслухано вісїм свідків на обставини піднесені в актї обжалованя; панна Михайлина не хотїла свідчити на основі §.153 п. к. Трибунал поставив два питаня: одно що до злочиньства крадежи, а друге що-до участи в тім злочиньстві. Судьї присяжні заперечили одноголосно оба питаня і Ромео вийшов на волю.
Ткацкій конґрес. На внесенє центрального видїлу звязкових товариств заробкових і господарских, підперте краєвою комісією промисловою, скликує видїл краєвий конференцією знатоків в справах ткацких і предложить тій конференції до нарад отой чотири питаня: 1) Яка має бути конструкція і будова ткацких варстатів поправних, щоби они могли помістити ся в селяньских хатах і на скілько дадуть ся старі варстати, уживані тепер загально селянами, переробити на поправні варстати? 2) Що треба зробити в цїли еґалізованя виробів ткацких, виготовлюваних спілками ткацкими і по взірцевих варстатах ткацких, щоби унормувати их торговельну вартість? 3) В якій спосіб треба унормувати відносини взірцевих варстатів ткацких до спілок ткацких що-до виміру винагороди за ткацкі роботи, виготовлювані по варстатах на рахунок спілок, щоби фонд краєвий не поносив надто великих жертв для спілок? 4) Що треба зробити щоби розвинув ся виріб грубої сїрачини, спроваджуваної тепер з заграницї. — До участи в тій конференції мають покликатись пп.: Тадей Федорович, о. Решетилович з Глинян, Авг. Ґорайскій, Г. Ґрушецкій управитель школи ткацкої в Короснї, Ст. Щепановскій, Зіма і Жарскій. Товариства ткацкі в Косові, Глинянах, Комарнї, Блажовій, Корчинї, Короснї, Лужнї і Вилямовицях та І гал. товариство для краєв. промислу ткацкого у Львові мають вислати своїх відпоручників.
Товариство управи тютюну відбуло свої загальні збори дня 3 н. ст. марта під проводом кн. Льва Сапіги. Сконстантовано, що обшар землї взятий під управу 1888 р. і виносячій 1152 гектарів, збільшив ся в 1889 р. до 1800 гект. отже о 55% і що, коли в р. 1888 принесла збірка тютюну 2,103.701 клґр., то в 1889 р. 3,339.315 к. Продуценти завелись в своїх надїях на пільги приобіцяні намістництвом і віденьскою дирекцією ґенеральною, а се далось почути тим більше, що припало на рік загального неврожаю. Принято всї жаданя і резолюції, порішені на зборах в Коломиї 6 лютого с. р. Також виходило з тих резолюцій, що одиноким средством на збільшенє продукції тютюну, єсть дозволити продуцентам продавати тютюн по-за границями Австрії. Вибрано депутацію з пп.: Мопси, Криштофовича, Вєльовєйского і Каратницкого, котра під проводом кн. Льва Сапіги поїде до Відня і предложить там всї ті порішені резолюції.
11.03.1890