Міжнародна команда геологів угледіла вплив довготривалих кліматичних циклів на рельєф дна світового океану. З їх дослідження випливає, що не лише вулканічна активність впливає на клімат, але й клімат, своєю чергою, також чинить вплив на вулканізм.
Льодовикові періоди залишили свій слід в будові океанічної кори, - такого висновку дійшла міжнародна команда геологів на чолі з Річардом Кацом, геофізиком з Оксфордського університету. Під час льодовика, коли рівень світового океану знижувався, із океанічних хребтів підіймалось набагато більше магми, ніж в теплі періоди (як сьогодні), коли рівень моря високий.
«Те, що вулканічна активність впливає на клімат, усім добре відомо. Ми, своєю чергою, доказали також зворотнє: клімат також впливає на вулканізм», - стверджує Кац.
Цей вплив дослідники виявили, досліджуючи океанічні хребти – лінійно-довгасті підняття на дні океанів, які простягаються на тисячі кілометрів. В їх утворенні важливу роль відіграє вулканічна активність: магма піднімається між тектонічними розламами й, остигаючи на дні вздовж хребта, утворює схили. Команда Каца, зокрема, дослідила хребет між Австралією та Антарктидою. Вчені дійшли висновку, що сповільнення виверження магми в періоди потепління пов’язане з тим, що вищий рівень моря чинить більший тиск на океанічну кору і, як наслідок, сповільнює перенесення розплавленої породи з глибин мантії до океанічних хребтів.
Періодичні коливання осі обертання земної кулі протягом останніх двох мільйонів років зумовили почергові зміни теплих та холодних періодів, останні з яких названі льодовиковими. Під час льодовикових періодів значно більший об’єм води затримується на суші і, як наслідок, рівень світового океану знижується приблизно на 100 м. порівняно з теплими періодами.
Досі науковці знали про вплив льодового покриву й, зокрема, зменшення його товщини на геологічні процеси у верхній мантії. Так, зростання вулканічної активності в Ісландії в останні роки пов’язують саме з таненням льодовиків. Гіпотеза про те, що аналогічний вплив на мантію може мати й рівень моря, досі не мала емпіричного підтвердження.
Команда геологів а чолі з Кацом створила методологію обрахунку цього впливу, яка включає цілу низку змінних, зокрема рівень моря, темп його підйому чи зниження, тема підйому та зниження магми, а також швидкість, з якою вона розповсюджується дном вздовж середньоокеанських хребтів.
Вчені перевірили цю гіпотезу, проаналізувавши два регіони середньоокеанського хребта між Австралією та Антарктидою, дані про які зібрав корейський криголам Araon між 2011 та 2013 рр. Вони встановили, що їх формування синхронізоване з льодовиковими циклами, які називаються циклами Міланковича, що відбувались 23.000, 41.000 та 100.000 років тому.
Як прокоментував дослідження Кен МакДональд, геолог з Каліфорнійського університету у Санта-Барбарі, «це – важливе відкриття, яке не лише розкриває особливості формування океанічних хребтів, але й вказує на вплив довгострокових кліматичних чинників на вулканічну активність».
Сьогодні, як відомо, Земля переживає період небувалого потепління, зумовленого антропогенними факторами. Науковці, однак, стверджують, що пройшло надто мало часу, аби новітнє потепління вплинуло на океанічну кору. Оскільки магма підіймається до поверхні Землі дуже повільно, затримка між зміною рівня моря та відповіддю з боку товщини океанічної кори може сягати 50.000 років.
Ice ages made Earth's ocean crust thicker
Nature, 05/02/2015
Зреферував Євген Ланюк
07.02.2015