Сей рік дуже богатий в систематичні стрейки робітничі в Европі і Америці. Бачили ми стрейки в Австрії, Hїмеччинї, Франції, що пересувалися мов могучі филї морскі з одного місця в друге, a вже найбільшій стрейк розгорівся минувшого тиждня в осередку світової торговлї, в Лондонї.
Стрейк в Лондонї почали робітники на доках. Доси робітник на доці мав 5 пенсів (около 25 кр.) плати за годину роботи, отже за день (т. є. за 10 годин) около 2 зр.; 50 кр. а. в. Тепер робітники зажадала 8 пенсів (около 40 кр.) т. є. 4 зр. а. в. за день роботи. Предприємці годилася піднести им плату на 6 пенсів, але робітники не пристають на таке підвисшенє і з-paзy малий стрейк прибирав що раз більші розміри, поки наконець не дійшов до такої степени, що нинї стрейкує 140.000 робітників, і вже не самі робітники на доках, але і робітники инших категорій.
Страйк розпочався дня 22 н. ст. серпня. При однім торговельнім доці зібралася товпа робітників під проводом одного горячого і спосібного агитатора, Джона Бурнса, і постановила устроїти похід вздовж рїки Тамвзи, викликаючи робітників зі всїх доків, щоби прилучилися до стрейку. Так і сталося. Похід рушив і з кождою хвилею ставав більшим. З кождого доку, по заохочуючій промові, приставали робітники до громади. Коли о 5-ій годинї рано стрейкарїв було лише 5000, то до 2-ої години стало вже 40.000.
Розумієся, через застанову роботи на доках настала нагле стагнація в містї, а шкід із неї годї навіть дочислитися. В пристани лондоньскій стоять величезни магазини, що служать за склад товарів зі всїх частей світа. Кола настав стрейк, нема кому обслугувати ті магазини: анї вносити до них товарів, анї виносити. З того вийшло, що многі фабрики, котрі в кождій хвили потребують довозу матеріялу, мусїли обмежати або і переставати роботу. Так н. пр. фабрики консервів і бишкоктів занехали роботу, бо анї овочів, анї муки, анї мяса нема кому виладувати з кораблїв, — ба не досить того, ладунки овочів і мяса цілими кораблями псуються, гниють. Инчі знов фабрики, хоч-би може обійшлись без матеріялів, потрїбних до свого фабрикату, не обійдуться без вугля...
Минувшої недїлї зібралися стрейкарї на велике віче в Нуdе-парку. З збірного місця над пристанею вирушило до парку під проводом агитаторів 60.000 робітників.. Підчас походу капелї вигравали марсилянку, марш Ґарибальдіого, Rule Britannia і другі національні мельодії. Заки похід дійшов до парку, зріс до 100.000 люда. В парку из чотирох трибун держали проводирї промови до робітників. Один з бесїдників подав вість, що до стрейку робітників на доках прилучуються робітники при ґазї, і робітниці швачки. Агитатор Бурнс говорив: "Ми не боїмося криминалів, не боїмося навіть пекла! Предприємства доків мають з чого дати нам таку плату, якої ми жадаємо. Нехай дальше не розбогачуються з нашої праці!" Наконець віче ухвалило резолюцію, взиваючу всїх приятелїв верстви робітничої, щоби помагали стрейкарям осягнути то, що им правно належиться.
Від тамтої недїлї через минулий тиждень сила стрейкарїв дійшла до нечуваної цифри — 140.000 душ, робітників і робітниць. Кромі робітників на доках (тих робітників, що будують кораблї, дальше двигачів тягару і візників, що заняті при кораблях торговельних) застановили роботу також инчі робітники в містї, щоби помочи своїм товаришам, робітникам на доках. Застрайкували робітники при ґазї, швачки, робітники в фабриках зелїза, в фабриках тїст, в деяких друкарнях і т. д. Швачки в Уайтчепель вивісили хоругов: "Доти у всхідній дїльници Лондона не платиться чиншу, доки робітникам на доках не буде підвисшена плата!"
Громади стрейкарїв ходять по улицях Лондону з хоругвами або з хлїбом і оселедцем на високій тиці — символом нужди. Полиція від самого початку поводиться спокійно, бо робітники доси спокою не нарушили. Предприємці предкладають, як ми вже висше згадали, условія до угоди, але страйкарї їх условій не приймають.
Як пійде дальше сей стрейк і як скінчиться, — годї вгадати. Опинія публична в Лондонї стає по сторонї стрейкуючих робітників, публика складає для них гроші на запомогу, доставляє живности, — але остаточно довше такій стан тревати не може: котрась сторона мусить податися, а поки-що готово прийти до розрухів...
Як всї стрейки з остатних часів, так особливо отсей небувалий що-до численности стрейк лондоньскій, мимохіть викликують у мислячих людей поважні думки на темат відносин робітників до властителїв і борби між працею а капиталом. Капитал доси все ще має верх, а праця мусить перед ним капитулювати. Але чи довго оно так буде, коли глядїти на ті великаньскі стрейки, то важне світове питанє.
