Колектив антропологів з Дюкського університету та Університету Юти (США) під орудою Браяна Гейра дійшов висновку: зменшення рівня чоловічого гормону в крові доісторичних людей спричинилося до раптового розвитку мистецтва та вдосконалення знарядь праці. Технологічний бум відбувся десь 50 тис. років тому. Іншими словами, інновації та швидкий культурний обмін стали можливими тоді, коли темперамент Homo sapiens став менше конфліктним і більш товариським.
Досліджуючи будову черепно-лицевої частини тіла сучасних і давніх людей, науковці дійшли висновку, що в доісторичних людей рівень чоловічого гормону був набагато вищим. Власне, зменшення рівня тестостерону дало змогу пралюдям спілкуватися, співпрацювати й передавати нові знання.
Сучасні люди ходили по планеті ще 200 тис. років тому. Лише через 150 тис. років цивілізація перейшла на якісно новий рівень розвитку: поширилися знаряддя праці з костей та оленячих рогів, кресала різних видів, метальна зброя, точильні камені, снасті для ловлення риби та птахів й інші вдосконалення.
Є чимало теорій, які пояснюють причини раптового розвитку. Серед них — мутація мозку людини, перехід до термічної обробки їжі, виникнення мови як засобу комунікації, демографічний тиск. Доктор Гейр з колеґами запропонували власну теорію: проґрес людського суспільства відбувся тоді, коли члени колективу почали краще ставитися одне до одного. А передумовою цього стало падіння рівня тестостерону у крові давніх людей.
«Оскільки доісторичні люди тісно взаємодіяли між собою і передавали у спадок нові технології, то мусили толерантно ставитися одне до одного. «Ключ до успіху — вміння ладнати і співпрацювати з іншими людьми, вчитися одне в одного», — зазначив Роберт Сьєрі з Університету Юти, один зі співавторів дослідження.
Вміння створювати складні знаряддя праці та символічні предмети, своєю чергою, породило здатність аналізувати й планувати, абстрактно мислити.
В процесі дослідження науковці порівняли надбрівні дуги, форми обличчя та об'єм 13 черепів людей, яким близько 80 тис. років, і 41 череп у віці 10–38 тис. років. Вчені залучили дані про 1 367 черепів, знайдених протягом 20 ст. по всьому світу; вони належали представникам 30 різних національностей.
Дослідники зауважили тенденцію до зменшення надбрівних дуг та верхньої частини обличчя. Ці ознаки, на думку антропологів, засвідчують послаблення впливу тестостерону.
«Важкі надбрівні дуги зникали, голови ставали круглішими; ці зміни можна прив'язати до рівня тестостерону, що визначав будову скелета», — повідомив Стівен Черчілль, професор Дюкського університету й один зі співавторів дослідження.
Однак з аналізу кісток неможливо визначити, чи в крові людей стало менше тестостерону, чи зменшилася кількість рецепторів, що виробляють гормон.
Науковці переконані: ознаки впливу тестостерону на будову черепно-лицевої частини тіла та особливості поведінки можна побачити й на прикладі тварин.
Дослідник когнітивних функцій Браян Гейр перед тим вивчав відмінності між близькими людині видами гомінідів — шимпанзе та бонобо (карликові шимпанзе). Науковець розповідає в журналі Current Anthropology: у період зрілості в шимпанзе різко зростає рівень тестостерону, в бонобо — ні. Як наслідок, шимпанзе зазвичай аґресивніші, мають помітніші надбрівні дуги і реагують на соціальні стресові фактори інакше, ніж бонобо.
sci-news.com
Зреферував Олег КАЧАН
06.08.2014