«Вірші Олі Прохорчук я вперше почув у червні 2013 року на семінарі творчої молоді, зорганізованому Національною спілкою письменників України у Ворзелі. Моє загартоване в літературних боях серце було підкорене першими ж рядками “Присвяти Джонні Деппу”. У той момент я зрозумів, що мені в житті поталанило набагато більше, ніж знаменитому голівудцеві, який, на відміну від мене, не мав щастя зустрітися з Олею (“…і тому закохався у Ваннесу Параді”).
У текстах цієї збірки багато доріг, змагань, безсонь, самоіронії і, звичайно, багато сонця, того, якого усім нам часом так не вистачає у безбарвні міжсезонні дні» - Сергій Пантюк.
Про авторку:
Ольга Прохорчук народилася 1988 року в Нетішині, місті-супутнику Хмельницької АЕС. За 25 років встигла засвоїти три іноземні мови і побавитися у вивчення ще чотирьох, побути студенткою чотирьох університетів, написати кілька десятків віршів і побачити 20 країн. Наразі живе в Києві.
Вірші публікувалися в літературному журналі «Дніпро» (2012, 2013), літературно-музичному альманасі «Нетішинських талантів дивоцвіт» (2007) та альманасі «Світло задзеркалля» (2008); також вірші читалися на різних поетичних вечорах, ХХ Форумі видавців, при вогнищі Першої літньої літературної школи в Карпатах і на нічних вулицях Києва. Деякі особливо натхненні читання принесли статус дипломанта Всеукраїнського конкурсу урбаністичної поезії «УРБА-Перехрестя – 2013» і третє місце у рейтингу поетів семінару-наради творчої молоді Національної спілки письменників України (2013). У 2013 році проводила поетичну акцію «Вільний куб» у Києві.
Найбільше в житті цінує рух, досвід і людей.