Відкритий Архів відкрито

У січні кураторки мистецьких проектів та арт-критики з Києва Лізавета Герман та Марія Ланько приїхали до Львова з бажанням зробити у галереї Detenpyla виставку. Плани змінились, виставку не відкрили, але уже за кілька місяців, у квітні, дівчата презентували у Львові Відкритий архів. Відкритий архів – це аж ніяк не про впорядкування документів, художніх творів, не про сотні файлів, складених в алфавітному чи хронологічному порядку. Це про те, як можна дослідження мистецтва перетворити на динамічний інтерактивний процес.

Наприкінці квітня було відкрито доступ до веб-платформи Відкритого архіву - openarchiv.com.ua, яка є основним результатом цього проекту. І вже стільки ж часу презентація Відкритого Архіву відбувається в різних містах.

Відкритий Архів: про ідею та натхнення

Лізавета Герман та Марія Ланько працювали у відомих мистецьких інституціях України, співпрацюють з різними виданнями, але Відкритий архів – це їхній приватний проект, на який їх надихнули художники з Відкритої групи.

Відкриту групу заснували у Львові в 2012 році п’ятеро українських митців: Юрій Білей (нар. 1988, Ужгород), Антон Варга (нар. 1989, Ужгород), Павло Ковач (нар. 1987, Ужгород), Євген Самборський (нар. 1984 в Івано-Франківську) та Станіслав Туріна (нар. 1988, Макіївка, Донецька область). Меседж – реальність створення тимчасових відкритих «галерей» у публічних місцях, тобто, альтернативний класичному кураторському та комерційному галерейному простору майданчик для актуалізації мистецького дискурсу.

Відкрита група

Під час презентації дівчата розповіли, що історія Відкритого архіву склалася наступним чином. Напередодні виставки кураторки вирішили дізнатись трохи більше про львівське мистецьке середовище. Під впливом діяльності Відкритої групи з’явилась ідея зробити щось більше, ніж просто виставку, і щоб це стосувалось не тільки львівського мистецького життя, а загальноукраїнської картини.  

Марія Ланько: «Ідея Відкритого архіву народилась як реакція на практику Відкритої групи. Вони також створюють спільноти в містах, де бувають разом, де живуть. Після спостереження за тим, як вони конструюють спільноту всередині самої групи, яка має відкриту структуру, оскільки будь-хто може стати її членом, що вони роблять у своїх творчих та кураторських проектах, ми вирішили зробити Відкритий архів. Через них ми хочемо окреслити мистецьку сцену України, не використовуючи чітких системних критеріїв, як зазвичай працюють куратори. Після ідеї виникло питання: у який саме спосіб досліджувати розвиток сучасного мистецтва в Україні?»

Марія Ланько: «Потім ми мали дискусію з приводу того, як ми будемо досліджувати львівське мистецтво. Після обговорень дійшли до ідеї архіву і тривалого дослідження, яке б не мало крайньої точки. Цей варіант виявився для нас найцікавішим методом».

Не обійшлося у цьому проекті і без досвіду інших кураторів. Зокрема, Лізавета Герман згадала у даному контексті історію про те, як відомий російський куратор та мистецтвознавець Віктор Мізіано описував московське художнє середовище початку ‘90-х.

Ліза Герман: «Він відмовився від виставки  робіт художників того періоду, натомість запропонував їм самим описати мистецький простір. Він створив серію рекомендацій, а також ставив художникам одне запитання – хто ваш Інший? Кожний художник мав назвати когось, хто був важливим у його творчій історії. Інший – це міг бути друг найближчий, або й той художник, творчість якого і не обов’язково подобається, яку важко зрозуміти (поняття іншого і у значенні чужого). Таким чином вся мистецька сцена, яку він тримав в голові, описала сама себе. Він також організував виставку, в якій були представлені всі роздуми художників з коментарями».

Кураторки проекту також назвали ще одного свого натхненника – одного з першопрохідців у кураторській справі – Уолтера Хоппса та його проект 36 годин. Наприкінці ’70-х Хоппс  запропонував відвідувачам Музею сучасного мистецтва у Вашингтоні, де був директором, протягом 36 принести все, що, на їхню думку, можна назвати мистецтвом.

Відкритий Архів: Структура

Сайт побудований за принципом дерева, 5 великих гілок якого починаються з профайлів учасників Відкритої групи. Саме ці художники першими відповіли на стандартні питання авторів Відкритого архіву: про 5 найважливіших проектів у їхній практиці, 5 подій, які трапились у житті, і  які були визначальними у певних моментах, і назвали прізвище іншого художника, якого варто згадати у цій історії. Отже, архів складається за принципом рекомендацій, кожен художник, який потрапляє в архів, рекомендує наступного, а наступний іншого.

Сьогодні Вікритий Архів виглядає по-іншому, ніж минулого місяця. Гілки ростуть, кураторки додають щоразу нові профайли з інформацією про художників. Коли хтось з художників називає того, хто вже є у Відкритому Архіві, гілка закінчується. Інколи художникам дозволяють рекомендувати і двох художників. Автори майже не втручаються у процес розвитку Відкритого Архіву. Жодним чином не впливають на вибір художників. Натомість, є одна приватна річ координаторів цієї веб-платформи – розділ «Теґи».

Лізавета Герман: «Це наша спроба виділення спільних тенденцій, які спостерігаємо у роботах художників».

Автори також записують відео-інтерв’ю, яке теж розміщують у Відкритому архіві, подають бібліографію, матеріали про художників, тощо. Визнають, що надзвичайно цікаво спостерігати за процесом проекту: адже ніколи не знаєш, хто потрапить у цей перелік. Це не застигла структура, це живий організм, який буде доповнюватись постійно, вважають кураторки. У ході роботи кураторки відвідали Львів та Ужгород, де знайомились з першими десятками художників. Оскільки це дуже складна технічна робота, у створені Відкритого архіву дівчатам допомагають художники з Відкритої групи. Інформацію на сайті публікують двома мовами – англійською та українською.

Географія проекту на даний момент – Львів, Ужгород, Київ, Миколаїв, але дерево росте щодня. Важливо, що авторки розпочали процес окреслення мистецьких напрямків в Україні не традиційно – з Києва, а з регіонів. Столиця зазвичай ігнорує «задрібні», як на неї, провінційні мистецькі проекти, принаймні на це постійно скаржаться львівські, і не тільки, куратори та художники.

Лізавета Герман: «Відправна точка – це Відкрита група. Ми не ділимо процес на центр і маргінес, ми стараємось відійти від цього».

Відкритий Архів: можливості і перспективи

Лізавета Герман та Марія Ланько відзначають, що Відкритий архів може бути помічним інструментом, на основі якого вони будуть робити також виставкові проекти. Адже в процесі вони відкрили для себе кілька імен невідомих дотепер художників. Отже Архів – це можливість розширити свої знання про сучасних художників в Україні.

Лізавета Герман: «Цей архів дає багато можливостей, ідей до нових виставок, це зустрічі з новими людьми, співпраця з музеями, галереями. І ми не шкодуємо ділитися цією інформацією з конкурентами».

Так, координаторки Відкритого архіву розповіли, що у процесі роботи відкрили для себе молоду київську художницю Мар’яну Яримчишин, яка брала участь у фестивалі Дні мистецтва перформанс, де презентувала свої перші роботи. Її порекомендував Петро Ряска, якому сподобався один її перформанс. Сама художниця не вважає себе професіоналом у цій справі.