На засїданю історично-фільософчної секциї 1. і 8. квітня читано й апробовано отсї праці:
Проф. Іван Верхратський. — З первих лїт народовців 1861—1866. Автор подає систематичний історично-біблїоґрафічний огляд перших лїтературно-наукових і видавничих змагань молодих Галичан 60-их років, що в боротьбі на два боки, проти москвофільства і польонїзациї, вспіли насадити й укріпити нову українську національну ідею.
Михайло Возняк — Український протипапський памфлєт ХVІ в. "Історія о єдномъ папѣ римскомъ" се одно з лубочних писань на тему релїґійної полєміки межи православними й католиками. Зложене воно під впливом західно-европейських протипапських жерел і грецьких. Перші прийшли на Україну через Польщу, другі або від безпосередно заінтересованих Греків або через православних південних Славян. Головними пружинами памфлєту являють ся байочна папісса й сьвітська власть папів. Слїдне між иншим у нїм бажанє подати мотив, чому латиняне не обходять сьвята "Богоявленя". Такі вислови, як "mаsculus", рига (перекрученє латинського "reх") велять здогадувати ся латинського первовзору. Назву героя запозичив памфлєт в иншої і старшої версиї про Петра гугнивого, яка приведена вже в Несторовій лїтописи на кінці віроісповіданя для Володимира Великого й була дуже розширена в староруськім письменстві. Ся старша версия, цілком відмінна від памфлєту XVI в., має своє жерело в якімсь невіднайденім досї грецькім прототипі.
О. Юрій Кміт. — Похоронні звичаї й обряди на Бойківщинї. На підставі материялу, зібраного в бойківських селах Дзвинячи і Гвіздци, дав автор огляд тих передвікових культурних пережитків, які зацілїли ще в наших горах і на наших очах забуваються щораз більше та які замикають у собі неоцінений скарб для пізнаня социяльно-культурного житя наших предків, часто ще в передісторичних часах.
Вкінци одобрено плян і систему біблїоґрафії писань Івана Франка (1874—1913), що появить ся як надзвичайне виданє Товариства, уложене і зредаґоване Володимиром Дорошенком.
