По довершенім фактї питає кождий, що було безпосередною причиною, що король Милан зрїкся престола? Сам король каже, що єму не ставало вже сил а якійсь угорскій магнат, котрий був в дуже близьких зносинах з королем, потверджує то в мадярских газетах і додає, що Милан посивів і вилисїв а єго нерви "a bas". Очевидно, що тим способом хочеся лиш закрити правдиву причину, котра лежить в зовсїм чім иншім. Один политик, обзнакомлений дуже добре з сербскими справами, доказує в "Pest. Jorn.", що король носився вже 1885 р. з гадкою абдикувати, саму же справу абдикації уложив король з Ристичем ще 1888 р. в Аббациї. Не слабість нервова була отже причиною, що король зрїкся престола, але переконанє, що Сербія станула супротив непоборимих трудностей политичних і финансових. Один сербскій политик характеризує теперїшну ситуацію в Сербії так: Король Милан зужив в послідних трох роках всї партії, всїх найзнаменитших мужїв державних при нерозважних експериментах а финанси держави суть як найгірші. Урядники і официри на провинції не доставали вже від кількох місяців пенсії. Правительство не мало відваги стягати величезні залеглости податкові. Банки не хотїли ексконтувати правительству високо опроцентованих бонів скарбових. Чи оно так зовсїм єсть, чи нї, годї знати, але то здаєсь бути рїчею певною, і о тім майже не можна сумнїватися, що теперїшну ситуацію в Сербії не викликала, як то доказує цевтралистична праса віденьска або польскі газети, — агитація російска, лиш чисто внутрїшні відносини в самій Сербії; рїч зовсїм проста і ясна, що Милан волїв убезпечити бодай синови панованє і уступити сам з честею, як чекати, щоби єгo аж сам нарід змушував уступати.
Цікава рїч, куди тепер повернеся король? Доси о тім не звістно ще нїчого певного. Король сам мав сказати россійскому послови, що думає на разї поїхати через Відень до Аббації. Декотрі газети подали вість, що король думає вибратися в довшу подорож на Всхід а именно до Єрусалиму а инші знов донесли, що король закупив в Ґрацу виллю і думає там осїсти. З сею послїдною поголоскою вяжуть ще і другу, а именно ту, що король носиться з гадкою оженитися з донькою графинї Викенбурґ в Ґрацу, з котрою має знайомство вже від кількох лїт. "Роl. Соrr." каже, що о першім виїздї короля звістно лиш тілько, що він виїде на кілька місяців з Сербії.
Король Милан заявив, що він після конституції має право доглядати вихованя і свого малолїтного сина і длятого буде користати з свого права в повній мірї і буде часто та на довшій час приїзджати до Сербії. Ціла свита екс-короля буде складатися тепер лиш з двох адютантів і двох урядників цивильних, котрих буде оплачувати держава. Доси діставав король 1,200.000 франків; від тепер же буде діставати лиш половину з сеї суми а друга половина припаде синови, котрий з неї буде мусїв всїм тром регентам платити по 60.000 фр.
Друга цікава рїч, що зробить тепер королева Наталія? Чи она буде могла приїхати і чи приїде до Сербії? Для єї приїзду нема тепер нїякої перешкоди, хиба що реґенти тому противились-би, чого однакож майже годї припускати, бо — як кажуть і сам молодий король має дуже тужити за матерію, і нарід — крім напредняків — домагаєся єї приїзду. Малий Александер раз-у-раз допитуєсь, чому мати не приїзджає і коли она приїде. Кажуть, що він так тужить за матерію, що аж став якійсь мелянхолійний. Підчас пращального пиру, котрий давав король Милан в честь найвисших достойників, сидїв Александер І. при столї в униформі официра межи реґентами Ристичем і Протичем. Сам король був в дуже веселім гуморї, а син виглядав дуже задумчиво і по єго слезавих очах було видко, що недавно плакав. Запримічено також, що підчас сего пиру король і син дуже відзначали россійского посла Персіяніого і майже виключно лиш з ним розмовляли. В Білградї і Сербії сподїваються загально, що королева Наталія приїде зараз по виїздї екс-короля. В окруженю королевої, котра перебуває тепер в Ялтї, слїдно навіть вже якійсь рух в сїм напрямі. Тїтка королевої, кн. Моруци, котра перебувала в своїх добрах Деннели коло Кишинева, зараз на першу вість о абдакації короля виїхала до королевої до Ялти. Россійскій посол в Константинополи, тайний совітник Нелидов, переїзджаючи дня 2 с. м. через Одессу до Петербурга, бачився там з адютантом королевої, полковником Шимановичем, і конферував з ним через дві години. Шиманович виїхав зараз до Ялти а Нелидов по конференції з ген. губернаторові Роопом до Петербурга. Від часу абдикації короля перебуває Шиманович знов в Одессї. В Букарештї сподїваються на певно приїзду королевої а тамошна сербска колонія лагодиться вже, щоби зробити їй велику овацію. На послїдок треба занотувати ще і ту вість, після котрої має королева стрїтитися з сином десь в Угорщиві на румуньскій граници в Орлові (може Оршові? — Ред.).
З другої сторови треба мати і то на оці, що приїзд королевої до Сербії не так легкій. Король уступаючи поробив всякі можливі міри, щоби не допустити єї до впливу так на молодого короля як і на справи держави. Регентію віддав король самим либералам, противникам королевої. Звіство преці, що Ристич був першій за розводом короля а королева Наталія того єму не простить. Протич єсть найбільшим ворогом королевої і здаєсь, що король лиш виключно длятого покликав Протича до реґентії, щоби зовсїм виключити можливість впливу королевої. Щоби Протичеви забезпечити друге місце в реґентії, утворено в день абдикації короля, раненько, новий кабинет під президентурою Протича. Перед тим подався був кабинет Христича до димисії і король приняв єї. Коли в полуднє король покликав Протича до реґентії, то і сей кількагодинний кабинет подався до димисії, бо король осягнув чого хотїв. Третій реґент, Белимаркович, єсть також противником королевої а крім того они ще і особисто ненавидяться. Напослїдок ще і король застерїг собі право і обіцяв дуже точно доглядати вихованя молодого короля. Все то разом утруднило-би дуже королевій єї побут в Сербії а вплив на короля і державу бодай в перших часах не був-би так великій, як то вже тепер де-хто припускає.
***
Нова зміна зробила в цілім краю дуже добре враженє. В народї запанувала велика радість а декотрі газети похваляють навіть короля Милана, що він абдикував і дав тим новий доказ свого патріотизму і охоронив державу від неминучої катастрофи. В радикальнім таборї настала велика радість з того, що преці раз чисто радикальний кабинет взяв в свої руки управу держави. Либерали не конче вдоволені, бо не видять в тім для себе великого успіху, що з их партії вибрано реґентів. Найбільше невдоволені суть напредняки й они то будуть тепер становити опозицію. Они суть тепер рїшучима прихильниками королевої і длятого мабуть головно король их поминув. Орган напредняків "Видело" оголосив статью, котра зробила велике враженє. Згадана газета критикує в дуже острім тонї абдикацію короля і називав єї великою похибкою политичною. Наслїдки сего кроку можуть статися для Сербії необчислимі. Незадовго покажеся, чи ганьба чи честь спаде на тих, що дорадили королеви абдикувати. Кождий сербскій патріот мусить спитати, що мають тепер робити вояки, коли их вожд, их король, стратив відвагу і уступив з свого становища а вітчину віддав в непевну управу.
Нове правительство сербске почало вже свою роботу і стрїчає у всїх велику прихильність. Зі всїх сторін краю приходять привітні телеграми, в котрих однакож заразом і проситься, щоби правительство як найскорше зробило конець надужитям урядників. Министер дїл внутрїшних Тавшанович видав окружник до всїх префектів, в котрім наказує им як найстрогше, щоби були в своїм урядованю безсторонні і пригадує им, що они після конституції суть одвічальні за своє поступованє. Правительство — каже Тавшанович при кінци свого окружника — держиться строго постанов конституції і мусить того домагатися від всїх органів правительственних.
Либерали, не конче вдоволені теперїшним своїм становищем, скликують на день 5 марта ст. ст. велике віче, на котрім будуть радити над дальшим поступованєм своєї партії. В радикальних кругах уважають за рїч певну, що теперїшний митрополит Теодосій, котрий дав королеви розвід, зречеся сими днями свого становища а на єгo місце прийде до Білграду митрополит Михаїл, котрий перебуває тепер в Москві.
[Дїло]
11.03.1889