Кассель – місто без document-и

Німецьке місто Кассель (земля Гессен) на мапі Європи розташувалось майже в центрі – між Франкфуртом з його банками, Кьольном з його собором і трохи далі на схід  Лайпцігом – себто в серці Німеччини. Місто було засноване в Середньовіччі і якраз цього року  йому виповнюється 1100, від чого на центральних будівлях майорить напис: «Кассель має що святкувати». Тобто за віком Кассель  ровесник Ужгорода, якому за свідченням численних білбордів цього жовтня 1120.Проте порівнювати ці два міста (містечка) – справа невдячна і непотрібна, бо умови життя та історичного виживання у них зовсім різні.

 

Центральна площа Касселя - традиційне місце зустрічей

 

Кассель до Другої світової війни був затишним тихим містечком на річці Фулда з розкішним парком Вільгельмсгьое, виконаним у модному романтичному стилі з гротами, алеями, античними скульптурами і монументальним багатоступеневим водяним каскадом, який мав звеселяти око кожного свого власника. В цьому місті протягом тривалого часу жили брати Якоб і Вільгельм Грімм, які саме звідси здіснювали свої етнографічні розвідки та збір німецького фольклору.

 

Зала dokumenta в Музеї братів Грімм

 

Незадовго перед Другою Світовою війною Касселю не пощастило:  він став мілітарним центром, саме тут націонал-соціалісти вирішили будувати завод державного значення з виробництва вогнепальної зброї. Це мало фатальні наслідки для міста – наприкінці війни майже весь Кассель було зрівняно з землею. Проте треба віддати належне реставраторам : гуляючи Касселем сьогодні важко повірити, що всі ці сецесійні будинки, неоготичні собори і барокова ліпнина насправді мають щонайбільше 60 років. Кассель доклав дуже багато зусиль, щоби відновити і зберегти своє урбаністичне обличчя. У місті важко зустріти зовнішню рекламу, яка б затуляла фасад, не кажучи вже про біл-борди, яких тут дуже і дуже мало.

 

Але поза архітектурою та дуже пишної збірки античних пам’яток та живопису нідерландських майстрів – включно з Рембрандтом, Рубенсом і  Брейгелями  (дякуючи Наполеону, звісно)  Кассель сьогодні має свій «ексклюзивний маркер» на мапі Європи культурної. Основним брендом Касселя від 1955 року є фестиваль сучасного мистецтва documenta. Власне, Кассель ідентифікує себе як місто-documenta, про що дізнається кожен, хто переступає поріг місцевої ратуші.

Documenta, найбільший фестиваль сучасного мистецтва в Європі, проводиться в Касселі щоп’ять років і триває рівно 100 днів. На кожну documentу в місто приїжджає до мільйона гостей, що, за свідченнями мешканців, справді дуже помітно: вулиці запруджуються натовпами людей, в готелях і кав’ярнях годі знайти вільне місце. Всеньке місто перетворюється на виставковий простір.

 

Засновником documenta вважається уродженець Касселя художник Арнольд Боде, який на початку 1930-тих років працював у Берліні як доцент, митець і апологет сучасного мистецтва. Проте, прихід до влади націонал-соціалістичних сил  різко змінив його професійний шлях. Відомо, яких поглядів у мистецтві дотримувався колишній  двічі абітурієнт Віденської академії мистецтв, а пізніше лідер націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини Адольф Гітлер. Після заборони продовжувати роботу Арнольд  Боде був змушений повернутись у рідний Кассель, де, у відповідь на гітлерівські виставки «дегенеративного мистецтва» вирішив розвивати сучасну культуру, насамперед у руслі експресіонізму, кубізму та абстракціонізму, шляхом організації  потужної виставки в Касселі. Так, після війни, у 1955 році відбулась перша в історії documenta.

 

Каналізаційний люк на головній вулиці Касселя

 

Порівнювати першу documenta з останньою, що була минулого року, варто тільки для того, аби зрозуміти масштаби росту цього культурного проекту. Перший фестиваль зводився до неймовірно розлогої експозиції семисот робіт близько ста п’ятдесяти авторів у величному приміщенні Museum Fridericianum  у центрі Касселя. Серед учасників виставки були твори всіх протагоністів модернізму: Жоржа Брака і Пабло Пікассо, Амадео Модільяні і Ганса Арпа,  Малевича і Кандінського, Матісса і Вазарелі… Тобто перша documenta була дзеркалом  тенденцій та напрямів мистецтва першої половини ХХ ст., яка показувала шлях розвитку європейського живопису і прогнозувала його концептуалізм, розвиток внутрішнього змісту, остаточний відхід від реалізму, розвиток форми і дискурс модерністичного суб’єктивізму.

 

Для Арнольда Боде його «музей на 100 днів» став справою усього життя. Він був незмінним куратором трьох перших фестивалів і зумів перетворити Кассель на світову столицю сучасного й актуального мистецтва, як практичного, так і теоретичного; позаяк documenta – місце зустрічі істориків культури, науковців, мистецтвознавців, власне митців та всіх небайдужих до культуро творчих процесів.  

 

Documenta сьогодні  є ідентичністю Касселя, без якої місто втрачає своє обличчя на мапі світового сучасного мистецтва. Останнє дійство – тринадцята за рахунком documenta – відбулось минулого року. А це означає, що на наступні 4 роки Кассель знову перетворюється на місто-без-документи, себто місто без своєї візитівки. Цього літа всі гості Касселя, серед яких пощастило бути й мені, мали можливість познайомитися саме з таким Касселем: західнонімецьким містечком з багатою історією та потужними претензіями у світі мистецтва. Тут варто сказати про основну особливість documenta – кожні 5 років цей фестиваль залишає щось місту. Оскільки для багатьох митців стіни виставкових зал і галерей затісні, вони створюють свої об’єкти просто під відкритим небом на площах, у скверах та на вулицях міста. Тож Кассель від document-и до document-и змінює своє обличчя. Наведу кілька прикладів  постійної присутності documenta навіть у міжфестивальні роки.

 

"Пейзаж у слайді" Haus-Rucker-Co

 

Каркасна інсталяція «Вікно в ландшафт» або «Пейзаж у слайді» від групи авторів  Haus-Rucker-Co. Ця робота виглядає як великий металевий екран з оглядовим майданчиком, східці від якого ведуть до найзручнішого місця огляду та фотографування краєвиду Касселя. «Пейзаж у слайді» був створений у  1977 році на шостій documenta і  має свою передісторію. На місці, де зараз стоїть інсталяція, колись розташовувався державний театр Касселя. Колись – це з 1909 до першого потужного бомбардування під час Другої Світової. А театр, як відомо, це майданчик споглядання і співдії з простором. І, оскільки новий театр побудували в іншому місці, митці з Haus-Rucker-Co вирішили наповнити місце колишнього театру новими змістами, витворивши своє «Вікно в ландшафт» як роботу до documenta VI. Після закінчення фестивалю її придбала фінансова установа Deutsche Sparkasse і подарувала місту.  Концепція  «Пейзажу…» зрозуміла. А проте й цікава вже тим, що крізь це «вікно» і ми, глядачі, опиняємося у фокусі, тобто, у слайді краєвиду. І тому питання, хто на кого дивиться: ландшафт на нас чи ми на ландшафт – залишається відкритим.

 

"Чужі" Томаса Шютте. 

 

Наступним прикладом присутності documenta у Касселі може бути ще одна популярна інсталяція. У центрі міста на Fridrichplatz митець Томас Шютте витворив скульптурну композицію «Чужі»/«Die Fremde»: ніби по дитячому наївні фігури людей з розгубленими обличчями, клунками і коробками, валізами і невизначеністю стоять, що цікаво, на будівлі неоренесансного стилю, з колонами та портиками. «Чужі» прийшли до Касселя на дев’яту documentа у 1992 році, і стоять тут у своїй розгубленості й до сьогодні. Ця інсталяція нагадує про проблему мігрантів та невлаштованості, про те, що поряд з ситим життям бюргерів завжди є хтось, кого воліють не помічати. «Чужі» стоять наче в центрі, проте на життєвій периферії, наче зі всіма, а проте окремо, відмежовано.

 

Але найвідомішою і, певно, найбільш медійновживаною є робота «Men walking to the sky»/ німецькою «Himmelsstuermer»/українською «Чоловік, що крокує в небо» від американця Джонатана Борофскі на площі перед головним вокзалом Касселя. Інсталяція складається з нахиленого металевого стержня заввишки 25 м і чоловічої фігури,яка впевнено крокує в небо. Робота була учасницею documenta IX за 1992 рік і спочатку розміщувалась на центральній площі міста. Жителі Касселя так вподобали роботу, що змусили магістрат придбати її для міста, як символ оптимізму і впевненого розвитку. Згодом «небесного пішохода» перемістили на привокзальну площу, тож вона тепер зустрічає всіх гостей Касселя. Робота Дж. Борофскі з початку ‘90-тих стала символом Касселя, його логотипом. Цікаво, що у «Чоловіка, що крокує в небо» є пара – ідентичну інсталяцію того ж автора  «Жінка,що крокує в небо» можна знайти у Страсбурзі.

 

«Чоловік, що крокує в небо», Джонатан Борофскі

 

Прогулюючись Касселем, можна натрапити на ще багато слідів documenta, тож розумієш, що, наповнюючись що чотири роки актуальними мистецькими дискурсами, вже не Кассель творить documenta, а documenta – Кассель. Себто саме місто вже перетворилось на твір цього грандіозного фестивалю. І що навіть у бездокументні, нібито депресивні для міста роки, свято сучасного мистецтва тут не закінчується, а триває, триває, триває…

 

 

 

 

31.10.2013