Цього року світова музична громадськість відзначає знаменний ювілей – 200 років від дня народження італійського композитора Джузеппе Верді (1813-1901). Ще за життя митця його опери здобули надзвичайну популярність серед шанувальників музичного мистецтва. І в наші дні твори Верді входять в постійний репертуар оперних театрів. Музично-сценічні твори композитора відзначаються мелодичним багатством, драматизмом і продуманістю сценічної дії, але головне – почуттями, які в усі часи співзвучні слухачам. Співаки ж цінують опери композитора за виграшність і ефектність арій, пристосованість до голосового апарату, можливість продемонструвати свою акторську майстерність, тому обирають їх для своїх найвідповідальніших виступів.
У фондах Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові зберігається велика кількість архівних матеріалів, які розповідають про постановки вердіївських опер на львівській сцені, виступи українських співаків в операх композитора. Для популяризації цих матеріалів у рамках відзначення ювілею видатного Маестро 21 жовтня 2013 року в Музеї Соломії Крушельницької відбулося відкриття виставки «Українські співаки в операх Джузеппе Верді». На ній експонуються матеріали з різних фондових груп Музею: Соломії Крушельницької, Модеста Менцинського, Ярослава Грицая, фонду Музичних діячів, фонду Записів, фонду Особистих архівів та ін.
Центральною темою виставки є виступи Соломії Крушельницької в операх Верді. Хоча у репертуар співачки входило багато опер композитора: «Аїда», «Бал-маскарад», «Сила долі», «Дон Карлос», «Трубадур», «Ернані», «Отелло», проте найвідомішою її роллю стала саме Аїда. Вона утвердилася в її репертуарі вже з перших виступів артистки і залишалася впродовж цілої кар’єри. «Аїда» – одна з найяскравіших і найбільш видовищних опер Джузеппе Верді. Як відомо, вона була замовлена композитору Каїрським оперним театром на ознаменування відкриття Суецького каналу. Прем’єра відбулась 24 грудня 1871 року. Це був тріумф і композитора, і його твору, що стало початком довгого та щасливого сценічного життя опери до наших днів включно. Образ Аїди – центральний в опері. Вже з самого початку в ньому закладена певна двоякість, яка і стає рушійною силою сценічної дії, адже рабиня Аїда насправді є ефіопською царівною. Покохавши ворога, вона вступає в протиріччя між інтересами свого народу і власними почуттями. Усі чотири дії героїня знаходиться у центрі подій, що є великим фізичним і психологічним навантаженням для виконавиці головної ролі, але одночасно й чудовою можливістю для співачки продемонструвати свій вокальний потенціал і драматичну гру.
Цією оперою Соломія Крушельницька захопилася ще під час навчання у Мілані. В листі до Михайла Павлика від 10 березня 1894 року вона писала: «Тішуся дуже, що любите "Аїду", я ж в ній так замилувана, що часом за плачем перестаю співати. Мені се дивно, тим більше, що я холодного темпераменту і нерви мої сильні, як посторонки...» Вперше Крушельницька виступила в ролі Аїди у Львові 1894 року. Це був складний період у творчій біографії співачки: зміна теситури голосу, опанування італійської вокальної школи, посилена робота над репертуаром вимагали великих зусиль. Окрім того, перші виступи співачки у Львові прохолодно зустріли і її вчителі, і музична критика. Несприятливою була й загальна атмосфера в трупі театру Скарбка з традиційними кулуарними інтригами. Артистка з дня на день очікувала, що дирекція театру розірве з нею контракт. Але успіх співачки в «Аїді» був нстільки великим, що це змінило ситуацію. У листі до Павлика від 10 червня читаємо: «...по другім моїм виступі в "Аїді" зі Шляфенбергом прийшли до мене з ґратуляціями і сказали, що остають при зробленім контракті...»
Відтоді роль єгипетської рабині стає провідною в репертуарі Крушельницької. У 1897 році вона виступає в цій опері в Одесі і Сантьяго, саме «Аїду» вибирає для свого дебюту у Варшаві (1898) і в Петербурзі (1900). Крушельницькій-Аїді аплодували Неаполь, Рим, Лісабон. У 1908 році саме в цій ролі українську артистку запросили виступити на відкритті театру «Колон» в Буенос-Айресі, що свідчило про її великий авторитет в музичному світі.
Крушельницькій вдалося створити величний і вагомий образ Аїди. Її виконання високо оцінювала тогочасна музична критика: «Чудова вистава особливо запам’яталася тим, що головну роль в ній грає артистка, яка відкинула стереотипні зразки і розкрила образ Аїди в зовсім іншому світлі, створивши не традиційно театральну, а правдиву постать дочки царя ефіопів. Соломія Крушельницька є великою прихильницею сучасної еволюції драматичного мистецтва; оперна співачка, вона грає як драматична актриса, і той хто знає, як це важко робити на сцені музичного театру легко зрозуміє значущість нашого твердження. В манері її виконання немає жодного руху, що не підкреслював би зміст партії, жодного кроку, що не відповідав би характерові дії; ця гра завжди підпорядкована вірно знайденому почуттю міри, вона ефектна у кульмінаційних моментах, раціональна і продумана у німих сценах» (La Boheme, №2, 20 січня 1903 р.).
Драматургічний задум співачки дуже вдало доповнював її розкішний стилізований театральний костюм, виготовлений у модній паризькій майстерні. Заперечуючи загальноприйнятий стереотип Аїди – бідної рабині, артистка підкреслювала, що головна героїня – царського роду. «Одягнена у пишне вбрання, спеціально створене для неї найзнаменитішим паризьким кравцем, із сяючою діадемою на чолі, що так пасувала до чарівного овалу її обличчя, злегка вкритого коричнево-червонавим гримом, Соломія Крушельницька уособлювала риси справжньої єгиптянки, відкинувши стереотипну постать бідної ефіопської рабині при фараонському почті» (Із спогадів Ґ.Маротті). На виставці у музеї С.Крушельницької наразі представлені афіші, фотографії співачки, а також скульптурне зображення артистки в ролі Аїди роботи відомого львівського скульптора Луки Біганича.
Опери Дж. Верді займали також важливе місце в творчості видатного українського співака Олександра Мишуги. Артист досконало володів італійською вокальною школою бельканто, тому опери Верді були природними для його постановки голосу. Мишуга був неперевершеним у партіях Альфреда («Травіата»), Герцога («Ріґолетто»), Манріко («Трубадур»), Радамеса («Аїда»), Річарда («Бал-маскарад») та ін.
До представників італійської школи співу належав також Михайло Голинський, тож роль Радамеса з опери «Аїда» була однією з основних у його репертуарі. Виступав у цій ролі у Варшаві, Берліні, Одесі, Харкові, Києві, театрах Помор’я. Саме оперу «Аїда» в 1929 році обрав для свого виступу на сцені «Большого театру» у Москві. Тоді вперше (і востаннє!) за всю історію цього театру «Аїда» лунала українською мовою.
Вердіївські опери включали у свій репертуар й українські артисти, які отримали німецьку школу співу: Модест Менцинський, Мирослав Скала-Старицький, Іра Маланюк. Так, опери італійського композитора були щасливими для початку кар’єри І. Маланюк: в ролі Амнеріс з опери “Аїда” вона дебютувала у Львові (1939), а в партії Азучени з опери «Трубадур» – на сцені театру в Граці (1945). Про виконання І.Маланюк партії Азучени критики писали: «Справжнім здобутком була її Азучена в теплому оксамитовому звучанні меццо-сопрано велетенського діапазону, майстерно опанованого в цілому обсязі. Подиву гідним є також, з якою впевненістю і музичною інтеліґентністю артистка володіє своїм голосовим апаратом і драматично формує його під час співу» (Die neue Zeit, 1950).
Згодом артистка виступала в операх Верді на сценах багатьох театрів: у Ґраці, Цюріху, Мюнхені, Відні, Штутґарті, Кельні та ін. Дуже високо оцінювала музична критика виконання І. Маланюк партії Ульріки («Бал-маскарад»), Маґдалени («Ріґолетто»), Леді Макбет («Макбет»), Амнеріс («Аїда»), Преціозілли («Сила долі»). А її фонозапис партії Еболі в опері «Дон Карлос» вважається найкращим у світовій музиці. Всього в репертуарі артистки було одинадцять меццо-сопранових партій з опер Дж. Верді.
На виставці розкрита і діяльність Львівського театру опери й балету. Традиції постановок вердіївських опер у Львові сягають 1850-х років. Таким чином, усі найвідоміші опери Джузеппе Верді прозвучали у нашому місті ще за життя композитора. На виставці висвітлений період ІІ пол. ХХ ст. Представлено афіші, програми, а також фотографії солістів Львівського оперного театру, особисті архіви яких зберігаються у фондах Музею. Це – Ніна Шевченко, Ніна Тичинська і Володимир Ігнатенко. Експонується фото Ігора Кушплера, надане для виставки його дружиною А.І.Кушплер, а також друковані матеріали про міжнародну гастрольну діяльність Стефана П’ятничка і Наталії Дацько.
Окрасою виставки є архівні грамплатівки із записами арій та ансамблів з опер Верді у виконанні Маттіа Баттістіні, Сельми Курц, Генріха Шлюснуса, Енріко Карузо, Іри Маланюк, а також комплекти платівок із записами вердіївських опер. Доповнюють експозицію нотні видання опер І-ї пол. ХХ ст.
Директор музею Галина Тихобаєва на відкритті виставки
На відкритті виставки у Музичному салоні Музею була присутня музична громадськість Львова, журналісти, шанувальники творчості Джузеппе Верді. Прозвучали доповіді директора Музею Галини Тихобаєвої та завідувачої науковим відділом Данути Білавич, в яких було висвітлено творчий портрет композитора і тему «Вердіана Музею Соломії Крушельницької у Львові». У музичній частині прозвучали арії з опер композитора у виконанні лауреата Міжнародних конкурсів Анни Шумаріної (сопрано) і Олександри Менцинської (партія фортепіано).
Відвідати виставку «Українські співаки в операх Джузеппе Верді» можна до 11 листопада за адресою: м. Львів. вул. С. Крушельницької, 23.
Данута Білавич,
завідувач наукового відділу
Музично-меморіального музею
Соломії Крушельницької у Львові
24.10.2013